WWW.BOOK.LIB-I.RU
БЕСПЛАТНАЯ  ИНТЕРНЕТ  БИБЛИОТЕКА - Электронные ресурсы
 

Pages:   || 2 | 3 |

«ГО «Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка» Міністерство охорони здоров’я України ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ за результатами ...»

-- [ Страница 1 ] --

ГО «Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка»

Міністерство охорони здоров’я України

ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ

ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

за результатами соціологічного опитування в межах міжнародного проекту ВООЗ

«Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді»

(«Health Behaviour in School-aged Children» HBSC)

Київ 2014

УДК 613.96:316.62](4Укр)

ББК 51.28(4Укр)+88.5

З-46

Авторський колектив:

О.М. Балакірєва, канд. соціол. наук, Т.В. Бондар, канд. соціол. наук, Д.М. Павлова, канд. соціол. наук, доцент, Н.О. Рингач, д-р наук держ. упр., Є.І. Білоус, І.П. Василашко, О.О. Патрікєєва, С.В. Сидяк, О.Т. Сакович, О.В. Швець, канд. мед. наук, доцент, В.В. Забузова, К.О. Балакірєва, І.І. Локтєва За редакцією канд. соціол. наук О.М. Балакірєвої

Рецензенти:

Л.Г. Сокурянська, д-р соціол.наук О.М. Дікова-Фаворська, д-р соціол.наук Н.Г. Гойда, д-р мед.наук Редактор М.М. Ілляш Рекомендовано до друку вченою радою Українського інституту соціальних досліджень імені Олександра Яременка (протокол № 4 від 24 листопада 2014 р.)

ПІДГОТОВЛЕНО ТА ВИДАНО ЗА СПРИЯННЯ

ПРЕДСТАВНИЦТВА ДИТЯЧОГО ФОНДУ ООН (ЮНІСЕФ) В УКРАЇНІ

www.unicef.org.ua З-46 Показники та соціальний контекст формування здоров’я підлітків : моногр. / О.М. Балакірєва, Т.В. Бондар, Д.М. Павлова та ін. ; наук. ред. О.М. Балакірєва. – К. : ЮНІСЕФ, Укр. ін-т соц.

дослідж. ім. О. Яременка, 2014. – 156 с.

ISBN 978-617-7239-04-7 У монографії, підготовленій за результатами опитування учнівської молоді та керівників навчальних закладів в Україні, що проведене в межах міжнародного проекту «Health Behaviour in School-aged Children» (HBSC) – «Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді України», проаналізовано вплив соціального середовища на формування здоров’я учнівської молоді віком 11–17 років, зокрема батьківської сім’ї та шкільного оточення. Результати дослідження формують уявлення про оцінку здоров’я та спосіб життя української молоді: режим харчування, сприйняття власного тіла, фізичну активність, психологічний клімат та комфорт, образи та насильство, шкідливі звички, статеву культуру та поінформованість про ВІЛ/СНІД.

Робота адресована як тим, хто готує і приймає в Україні рішення з питань збереження здоров’я, формування здорового способу життя та виховання здорової поведінки української молоді, що навчається, (керівникам органів державної влади і управління, впливовим політикам і громадським діячам тощо), так і вчителям, медпрацівникам, молодіжним лідерам, волонтерам молодіжних громадських організацій, тобто тим людям, які безпосередньо займаються профілактикою ризиків, наданням знань і прищепленням молоді життєво необхідних навичок здорової поведінки.

–  –  –

ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

HBSC Health Behaviour in School-aged Children (Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді)

–  –  –

МОЗ Міністерство охорони здоров’я України МОН Міністерство освіти і науки України ПТНЗ Професійно-технічний навчальний заклад СНІД Синдром набутого імунодефіциту людини ЦСССДМ Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді ВСТУП ВСТУП Здоров’я українських громадян залежить як від сприятливої державної політики в країні, так і від усвідомлення важливості зберігати власне здоров’я кожним громадянином, не зважаючи на вік чи соціальний статус.





Упродовж останніх років соціальні програми, державні органи та організації, задіяні в системі громадського здоров’я, наголошують на необхідності запобігання захворюванням на противагу розширенню сфери надання медичних послуг, а також на впровадження просвітницьких програм, спрямованих на зміцнення здоров’я населення в цілому.

Сучасні наукові уявлення про здоров`я як суто медичну проблему активно змінюються.

У суспільстві виникає потреба не тільки зберігати здоров’я кожного громадянина, але й формувати його в процесі всього періоду життя, спираючись на кращий світовий досвід та новітні практики.

Особливе значення має діяльність, спрямована на формування здоров’я дітей та молоді. Саме підростаюче покоління є майбутнім держави, і без сприятливої державної політики щодо збереження та зміцнення здоров’я в широкому сенсі (маються на увазі всі його складові – соціальне, психічне, духовне та фізичне) не може бути майбутнього в держави, яка претендує на гідне місце в Європі.

Адекватне розуміння сучасного стану молодіжної проблеми є важливим для прогнозів майбутнього українського суспільства. Нові феномени українських повсякденних практик дітей та молоді поступово стають предметом серйозних теоретичних та методологічних дискусій. Саме тому необхідним є вивчення певних повсякденних практик українських підлітків, а особливо тих практик, що мають вплив на стан здоров’я.

Україна є учасником міжнародного дослідницького проекту «Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді» («Health Behaviour in School-aged Children» – HBSC). Станом на час підготовки цього видання в країні проведено 4 хвилі опитування (2002 р. опитано 5267 осіб; 2006 р. – 6535 осіб, 2010 р. – 10 343 особи, 2014 р. – 11 390 осіб), що стало можливим за підтримки головного партнера – Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.

Для реалізації чергової хвилі опитування HBSC–2014 р. в Україні при Міністерстві охорони здоров’я України було створено та затверджено наказом робочу групу проекту1.

Висловлюємо подяку всім міністерствам, відомствам та організаціям, представники яких увійшли до складу робочої групи в межах проекту HBSC і активно сприяли реалізації проекту в Україні, зокрема: Міністерству охорони здоров’я України, Міністерству освіти і науки України, Міністерству молоді та спорту України, ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України, ДУ «Український інститут стратегічних досліджень МОЗ України», НДСЛ «ОХМАТДИТ»

МОЗ України, ДП «Державний науково-дослідний центр з проблем гігієни харчування МОЗ України», Українському медичному та моніторинговому центру з алкоголю та наркотиків МОЗ України, ГО «Український інститут соціальних досліджень імені Олександра Яременка», Представництву Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, Представництву ВООЗ в Україні.

Мета опитування – вивчити сучасні тенденції в поведінці підлітків стосовно здоров’я та вплив соціального оточення на стан здоров’я учнівської молоді. Аналіз отриманих даних дозволяє визначити пріоритети формування навичок здорового способу життя з урахуванням особливостей різних статевовікових груп та надати відповідні рекомендації.

Представлені матеріали адресовані вчителям та викладачам, соціальним працівникам, батькам, медпрацівникам, представникам молодіжних громадських організацій та засобів масової інформації, а також іншим фахівцям, які безпосередньо займаються формуванням навичок здорового способу життя дітей та молоді. Крім того, запропоновані результати та рекомендації будуть корисними для тих, хто готує і приймає рішення з питань забезпечення здоров’я, формування здорового способу життя та виховання здорової поведінки української молоді, а саме – керівникам органів державної влади і управління, керівникам навчальних закладів, керівникам закладів охорони здоров’я, впливовим політикам і громадським діячам тощо.

http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20140918_0654.html

ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

Публікація побудована за тематичними розділами, які стосуються широкого кола питань, пов’язаних зі здоров’ям та поведінкою молодих людей. Отже, розглянуто складові здоров’я молодих людей (фізична, психічна, соціальна, духовна), які взаємопов’язані, й кожна з них робить свій внесок у здоров’я людини, в тому числі молодої. Всі ці складові невід’ємні одна від одної, вони тісно взаємопов’язані і саме разом, у сукупності визначають стан здоров’я людини, в тому числі молодої.

Важливо відмітити, що особливу увагу приділено поведінці та поведінковим практикам підлітків, що є одними з найважливіших елементів способу життя, які не можуть не впливати на здоров’я окремої людини, в тому числі молодої. Поведінка є однією з основних детермінант здоров’я, ступінь впливу якої перевищує вплив багатьох інших детермінант.

Отримані результати дозволили підготувати ґрунтовний аналіз ключових показників стану здоров’я та ставлення підлітків до свого здоров’я, соціального самопочуття та існуючих моделей поведінки; проаналізувати вплив сім’ї, школи, середовища підлітків на поведінкові орієнтації щодо збереження власного здоров’я.

Автори зазначають, що реалізація цього дослідження в Україні стала можливою лише завдяки співпраці широкого кола людей. Перш за все, це співробітники Українського інституту соціальних досліджень імені Олександра Яременка, керівники команд інтерв’юерів та інтерв’юери постійної мережі інституту в регіонах, керівники навчальних закладів та працівники управлінь і відділів освіти та науки, які допомагали в організації і проведенні опитування.

Окрема подяка міжнародному координатору HBSC, керівнику групи наукових розробок HBSC науково-дослідницького відділу охорони здоров’я дітей та підлітків Единбурзького університету Кендес Курі (Candace Currie).

Окрема подяка Представництву Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, яке підтримало підготовку цього звіту та його видання. Щирі слова вдячності персонально Олені Сакович та Юкіе Мокуо.

Аналітичний звіт підготовлено колективом авторів: О. Балакірєва, канд. соціол. наук.

(наукове керівництво та редагування, вступ, методологія дослідження, стислий виклад результатів, загальні висновки та рекомендації), Т. Бондар, канд. соціол. наук. (методологія дослідження, загальні висновки та рекомендації), В. Забузова (підрозділи 1.1, 1.3, розділ 4), Д. Павлова, канд. соціол. наук, доцент (стисле викладення результатів, підрозділи 1.1, 2.7, розділ 3), К. Балакірєва (підрозділ 1.2), І. Василашко (підрозділи 1.4, 1.5), І. Локтєва (підрозділ 1.6.), О. Патрікєєва (підрозділи 1.4, 1.5), Н. Рингач, д-р. наук. держ. упр. (2.1, 2.6), О. Швець, канд. мед. наук., доцент (підрозділи 2.2, 2.3), Є. Білоус (підрозділи 2.4, 2.5), С. Сидяк (підрозділи 2.8, 2.9), О. Сакович (загальні висновки та рекомендації).

СТИСЛЕ ВИКЛАДЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

СТИСЛЕ ВИКЛАДЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Психологічний клімат та комфорт:

• 41% і 46% опитаних відчували себе дуже щасливими і досить щасливими.

Найщасливішими відчували себе дівчата віком 11 років (59%), а найнижчий показник щастя серед 17-річних (23%);

• з дорослішанням збільшується частка тих, котрі почувають себе не дуже щасливими:

від 5% серед дітей віком 10–11 років до майже 12% серед дітей віком 17 років;

• у середньому, близько 31% учнівської молоді за останній навчальний рік відчували сильний смуток протягом двох або більше тижнів поспіль. Дівчата більше, ніж хлопці, схильні до відчуття сильного смутку, в середньому їх частка більша на 10%;

• найчастіше сумують дівчата віком 17 років, 44% з них відповіли, що за останній навчальний рік у них було таке відчуття смутку, що вони переставали займатися деякими звичайними речами – спілкуватися з друзями, з батьками, відвідувати гуртки, секції тощо;

• 74% учнівської молоді в середньому оцінили своє життя як найкраще можливе, а середню оцінку поставили 23%. Як найгірше можливе своє життя оцінили від 1% до 4% учнівської молоді;

• найбільш серйозними проблемами для всіх типів навчальних закладів є інтенсивний дорожній рух (12%), проблеми продажу та вживання алкоголю (8%), а також надмірне його вживання в громадських місцях поблизу навчального закладу (7%);

• майже відсутня, для всіх типів навчальних закладів, проблема напруженості стосунків серед населення на расовому або етичному ґрунті, 94% керівників відповіли, що така проблема в мікрорайоні біля навчального закладу відсутня.

Батьківська сім’я:

• 75,5% охопленої опитуванням учнівської молоді проживає у повних сім’ях, 8% проживають у реструктурованій родині;

• у любові матері переконані 93,5%, а в любові батька – 75,4%;

• легкість спілкування з матір’ю відмітили 88% учнівської молоді, з батьком – 68%;

• 70% матерів і лише 38% батьків добре знають, хто друзі їхніх дітей;

• чим дитина займається після навчання та/або ввечері, добре відомо близько 72% матерів та, відповідно, 45% і 51% батьків. З дорослішанням зменшується рівень поінформованості – з 73% до 56% серед матерів та з 54% до 36% серед батьків;

• учнівська молодь переважно сама приймає рішення про проведення вільного часу – від 85% тих, хто вирішує самостійно, серед 13-літніх, до 95% серед 17-літніх;

• про витрачання грошей добре відомо 52% матерів та 35% батьків;

• лише 53% батьків при покаранні пояснюють, що саме стало його причиною, що в поведінці було неправильне. Серед матерів тих, що надають такі пояснення, 60,2%, проти 45% серед батьків. Покарання без обґрунтування і пояснення практикують близько 5%;

• участь у навчанні беруть від 67,7% батьків (готові допомогти виконати домашнє завдання) до 87% (заохочують добре вчитися);

• найпоширенішим родинним заняттям є спільне виконання хатньої роботи – 88,7%, далі – спільне обговорення проблем, новин – 83,4%. На спільні прогулянки ходять 29,5%. 37,5% сімей разом займаються спортом, 39,6% – граються удома, 29,8% – відвідують місця розваг.

ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

Середовище однолітків та дозвілля:

• молоді притаманні довірливі стосунки з друзями: 76,5% можуть ділитися із своїми друзями радощами та прикрощами, 72% – розраховують на друзів у разі виникнення неприємності;

• віртуальне спілкування є значною частиною життя сучасної молоді: 45,9% з них щодня спілкуються з друзями в соціальних мережах. Комунікація в Інтернеті більше поширена серед дівчат, ніж серед хлопців;

• у вечірній час (після 20.00) зустрічаються з друзями щодня 26,6%. Особистісне спілкування (як до, так і після 20.00) більш поширене серед хлопців;

• 52,8% молоді вважають, що більшість друзів у їхній компанії добре вчаться, 53% – займаються спортом, 36,8% – беруть участь у культурних заходах;

• 11,8% респондентів зазначили, що більшість друзів у їхній компанії часто курять сигарети;

• друзі, що курять, є в майже 14% хлопців, тоді як серед дівчат таких – 9,9%; вживають алкогольні напої друзі 10% хлопців та 7,9% дівчат; наркотики – 2,9% хлопців і 1,4% дівчат;

• 72,3% вважають, що друзі їм допомагають, 72% – допоможуть, якщо виникнуть неприємності, 76,5% готові ділитися радощами та прикрощами, 71,2% обговорюють з друзями свої проблеми;

• 36,8% учнівської молоді не належать до жодної організації;

• найпоширенішою є участь у спортивних об’єднаннях – 32,2%.

Школа як важлива складова формування здоров’я дитини:

• 86,1% учнівської молоді позитивно налаштовані до навчального закладу;

• кожний третій освітній заклад забезпечений неналежно чи зовсім не забезпечений відповідними комфортними здоров’язбережувальними умовами для перебування та навчання дітей з функціональними обмеженнями здоров’я;

• 28,8% освітніх установ не забезпечують учнів, які проживають на відстані понад 3 км від школи, транспортним обслуговуванням;

• кожен другий педагог має можливість вільно користуватися засобами ІКТ;

• 60,5% опитаних учнів/студентів задоволені своїми взаєминами в колективі;

• 71,2% вважають, що вчителі/викладачі сприймають їх такими, як вони є, і понад половину опитаних (53,9%) вважають, що педагоги ставляться до них як до особистості.

Образи, травми, бійки в підлітковому середовищі:

• 36% респондентів були ображені щонайменше 1 раз на рік і 41% – ображали інших учнів/студентів свого навчального закладу;

• 11% респондентів були ображені, принижені через SMS, повідомлення на «стіні»

в соціальній мережі, електронні листи, сайт або через розміщення без їх дозволу в Інтернеті фото в непривабливому вигляді;

• 36% учнівської молоді щонайменше раз на рік брали участь у бійках, 32% – зверталися до медиків з приводу травм;

• «жертвами» постійних образ бувають близько 13% респондентів;

• з віком збільшується кількість тих, кого не ображали: з 58,2% в 10 років до 74,8% в 17 років. Разом з тим, зменшується кількість тих, хто не ображав інших: з 67,3% в 10 років до 56% в 17 років;

• хлопці демонструють агресивну поведінку частіше, ніж дівчата. Вони у два рази частіше потрапляють у бійки та, відповідно, і серйозно травмованих через це серед них у 5–6 разів також більше;

• найкращим порадником у складній ситуації для дітей є члени родини: до батьків звертаються до 65,5% респондентів, до брата/сестри – 28,9%. Довірятися педагогам може кожний четвертий учень/студент. Низькою довірою користуються певні фахівці (психолог, соціальний педагог, працівники медичної, соціальної, охоронної служб);

• 41% учнів/студентів за останні 12 місяців отримували травми, через які зверталися до лікаря або медсестри;

• травми учні/студенти найчастіше отримують у побуті або у дворі (13% респондентів), удвічі менше в спортивному залі (7%) та втричі менше в навчальному закладі (4%).

СТИСЛЕ ВИКЛАДЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Медичне обслуговування та санітарно-гігієнічні умови:

• у половині навчальних закладів медичний профілактичний огляд відбувався виключно із залученням медичного працівника цього ж медичного закладу;

• 5% керівників підтвердили наявність лікаря-терапевта у навчальному закладі, а про наявність медичної сестри, яка працює на повну ставку, повідомили 53,9% опитаних;

• у значній частині сільських загальноосвітніх закладів відсутні медичні працівники, тільки 2,4% опитаних відповіли про наявність лікаря, який працює не на повну ставку;

• наявність медичної сестри, яка працює на повну ставку, підтвердила лише третина опитаних керівників сільських шкіл (33,9%);

• спеціалісти, які, на думку респондентів, повинні працювати безпосередньо у навчальному закладі, – медичні сестри (78,4%) та лікарі-педіатри (58,3%).

Здоров’я молодих людей:

• 98,3% керівників навчальних закладів підтвердили існування в навчальному закладі плану дій (заходів) щодо формування здорового способу життя;

• 74,0% підтвердили здійснення у своїх закладах оцінювання досягнення визначених цілей щодо формування здорового способу життя;

• 17,2% керівників повідомили про те, що в їхніх навчальних закладах були кошти для реалізації заходів щодо формування здорового способу життя учнів/студентів на поточний 2013/2014 навчальний рік. Майже 80% опитаних керівників наголосили на недостатності коштів для реалізації програм з формування здорового способу життя;

• 20,6% ученів/студентів визнавали власне здоров’я посереднім або поганим, причому найчастіше так оцінювали стан свого здоров’я опитані з сімей з достатком нижче середнього та низьким;

• 32,5% опитаних учнів скаржилися, що їм щонайменше раз на тиждень дошкуляє головний біль, біль у спині – 22,9%, у животі – 22,6%, 45,9% – щонайменше раз на тиждень впродовж останніх 6 місяців почували себе роздратованими або в поганому настрої, 43,5% респондентів часто нервували, 24,1% відзначали це з частотою щодня або кілька разів на тиждень;

• дівчата, незалежно від віку, місця проживання і навчання, мали більше скарг на здоров’я, ніж хлопці;

• понад 90% респондентів раз або більше на день чистять зуби, проте роблять це частіше одного разу на день тільки 52,5% опитаних, що недостатньо для ефективної профілактики захворювань ротової порожнини.

Відчуття власного тіла:

• виявлено значне поширення недостатньої та надмірної ваги тіла, переважно у школярів молодшого віку. Про наявність ожиріння також переважно повідомляли учні молодших класів. Існує вірогідність свідомого заниження реальної ваги особливо у дівчат;

• більше половини опитаних дівчат старше 14 років вважає власну вагу надмірною та кожна четверта з них намагається обмежувати себе в харчуванні з метою нормалізації ваги;

• серед хлопців більшість задоволена власною вагою, а в старших вікових групах зростає відсоток школярів, які вважають за доцільне набрати вагу;

• зберігається тенденція переоцінки дівчатками власної ваги, внаслідок чого вони намагаються дотримуватись непотрібних дієт, збільшуючи ризик харчових розладів;

• об’єктивне ставлення дітей усіх вікових та статевих груп до власного вигляду та усвідомлення реально існуючих проблем із вагою є необхідною умовою та мотивацією для зміни способу життя та виконання медичних призначень з метою нормалізації недостатньої або надмірної маси тіла.

ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

Навички здорового харчування:

• у значної частини 10- та 11-річних школярів встановлено низький рівень споживання м’яса та м’ясних продуктів;

• поширеним є високе споживання білого та чорного хліба, що має низьку харчову цінність та високий вміст солі;

• на високому рівні залишається споживання солодощів і зростає вживання солодких газованих напоїв та чіпсів, енергетичних напоїв;

• у раціоні харчування старшокласників з’являється більше солодощів, вони рідше їдять у родинному колі і частіше відвідують «фаст-фуди»;

• велика частка школярів відмовляється від сніданку регулярно або час від часу.

Фізична активність та пасивне проведення вільного часу:

• 93,2–97,3%,підлітків (залежно від віку) займаються різними фізичними вправами у свій вільний час. Найбільше залучених до фізичної культури підлітків віком 13–14 років, дещо менше – дітей молодшого (10–11 років) та старшого віку (16–17 років);

• кожного дня тренуються чи роблять вправи від 17,9% до 34,7% (залежно від віку опитаних);

• тривалість занять фізичними вправами збільшується з віком. Якщо серед 10-річних підлітків лише 29,7% займались 4 і більше годин на тиждень, то серед 14-річних ця частка становила 37,4%, а серед 17-річних – майже 40%;

• фізична активність дівчат є дещо нижчою, ніж хлопців: вони дещо частіше, ніж хлопці, повідомляли про те, що ніколи не займалися різними фізичними вправами у вільний від занять час;

• у більшості навчальних закладів, незалежно від їх типу, регулярно проводяться внутрішні спортивні заходи (змагання, олімпіади, спартакіади тощо). Дещо нижчими є показники фізичної активності в школах обласних центрів.

Телевізори та комп’ютери в житті підлітків:

• від 71,2% до 81,3% опитаних (залежно від віку) дивляться телепередачі до трьох годин у будній день. У вихідні цей показник становить 51,9–72,9%, відповідно;

• на комп’ютерні забави від 55,2% до 72,6% підлітків витрачають до трьох годин свого вільного часу в будні, а у вихідні – відповідно, 49,9–72,7% (залежно від віку опитаних);

• за електронними пристроями з іншими цілями (виконання домашнього завдання, відправлення повідомлень електронною поштою, спілкування в чатах, соціальних мережах, використання ресурсів Інтернету) від 0,5 до 3 годин проводять 62–73% підлітків у будні дні. У вихідні дні цей показник є дещо меншим і становить 52–69% (залежно від віку).

Статева культура молоді:

• 24,3% опитаних повідомили про досвід сексуальних стосунків. До досягнення 17-річного віку надбання практичного досвіду статевого життя визнали більш ніж кожен другий хлопець (54,9%) та кожна третя дівчина (33,9%);

• майже дві третини тих, хто мав досвід статевих стосунків, вказали, що їхній сексуальний дебют відбувся в 15–16 років та старше;

• 73,1% опитаних повідомили про використання презерватива при останньому статевому акті;

• відносно більша частина дівчат, які мають досвід статевих стосунків, не зважає на загрозу власному здоров’ю і практикує ризиковані статеві акти: у всіх вікових групах дівчат, таких, що мали незахищені презервативом контакти, виявилося більше, ніж серед хлопців;

• 17,1% практикують переривання статевого акту як засіб контрацепції;

• Інтернет став головним джерелом, з якого сучасна українська молодь отримує інформацію про статеві стосунки: 66,1% респондентів саме в Інтернеті шукали і отримували відповіді на запитання, що їх цікавили.

СТИСЛЕ ВИКЛАДЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Рівень поширеності куріння:

• 30% опитаних пробували коли-небудь курити. Перейшли від спроб до звички курити щодня 7% учнівської молоді, серед яких 46,2% – учні ПТНЗ;

• 84% учнів і студентів повідомили, що взагалі не курять;

• серед 15-річних дівчат – 5% курять, а серед 17-річних – кожна десята;

• серед хлопців перші спроби тютюну найчастіше відбувалися в 11-річному віці і раніше.

Серед дівчат – у 14 років;

• 32% опитаних зазначили, що більшість друзів їхньої компанії курять часто;

• серед респондентів, у кого більшість друзів часто курить, 33% курять щодня.

Вживання алкоголю:

• 44,8% учнів принаймні один раз у житті вживали алкогольні напої (від 13,7% 10-річних учнів до 76,2% – 17-річних);

• 8,6% учнів повідомили, що вперше вживали алкоголь у віці 11 років або молодше;

• до 59% учнів зазначили, що ніколи не вживали алкогольні напої;

• 18% 17-річних респондентів вживали алкоголь 30 і більше днів протягом життя;

• майже 36,9% хлопців та 38,7% дівчат мали у своєму житті досвід т. зв. «binge drinking»;

• принаймні один раз протягом життя в середньому 26,5% учнів віком 10 –17 років були п’яними. У віці 10 років цей показник становить 5,7%, у віці 17 років – 60,7%.

Частота вживання марихуани:

• марихуану вживали протягом життя 8,9% респондентів;

• така ж тенденція стосується і вживання наркотиків за останні 30 днів (0,4% – серед 13-річних учнів та 5,7% – 17-річних);

• вік першого вживання марихуани найчастіше припадає на діапазон 15–16 років.

Рівень поширеності знань про ВІЛ-інфекцію:

• майже всі опитані представники учнівської молоді (95%) чули про ВІЛ/СНІД;

• основним джерелом інформації щодо шляхів поширення ВІЛ виявилися вчителі: це відзначили 64,1%;

• важливими джерелами отримання такої інформації є також засоби масової інформації, у першу чергу – телебачення (62,2%) та Інтернет (61,6%). Також проблема ВІЛ/СНІДу часто обговорюється з батьками (45,7%), медичними працівниками (59,5%);

• 33% вважають, що інфікована ВІЛ людина не може виглядати здоровою або не знають цього;

• 53% учнів зазначили, що ризик інфікування ВІЛ можна знизити, якщо мати статеві стосунки з постійним партнером;

• 24,1% учнівської молоді правильно визначили всі шляхи передачі ВІЛ та правильно зазначили, як ВІЛ не передається (26,3% серед хлопців та 22,2% серед дівчат);

• основними шляхами захисту від ВІЛ-інфекції учнівська молодь вважає використання презерватива під час кожного статевого контакту (67%) та невикористання шприців або голок, якими користувалися інші люди (66%), відкладення початку статевого життя (45,7%);

• третина опитаних (33%) помилково вважає, що можна зробити щеплення з метою запобігання інфікуванню ВІЛ;

• 66% опитаних знають, куди можна звернутися в разі виникнення бажання пройти тестування на ВІЛ.

ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

МЕТОДОЛОГІЯ МІЖНАРОДНОГО НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

«HEALTH BEHAVIOUR IN SCHOOL-AGED CHILDREN (HBSC)»

ТА ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ HBSC – це спільне дослідження ВООЗ, в якому бере участь велика кількість країн та яке спрямоване на збір даних про здоров’я і благополуччя, соціальні умови та поведінку 11-, 13- та 15-річних хлопчиків і дівчаток раз на чотири роки. Мета дослідження HBSC полягає в тому, щоб, використовуючи дані на національному та міжнародному рівнях:

• отримати більш повне уявлення про стан здоров’я і благополуччя молодого покоління;

• краще зрозуміти соціальні детермінанти здоров’я;

• надати інформацію для коригування політики та практики з метою покращення життя підлітків.

Починаючи з 1983 р., коли вперше було проведено такого роду дослідження, його унікальна методологія дозволила сконтактувати з сотнями тисяч підлітків у багатьох частинах світу, формуючи з часом базу даних, яка дає грунтовні уявлення про особливості та проблеми, пов’язані з їх здоров’ям і благополуччям.

Перше обстеження HBSC було проведено в 1983–1984 рр. в п’яти країнах. Останнє обстеження включало вже 43 країни та регіони Європи та Північної Америки.

Міжнародний проект «Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді (HBSC)»

здійснюється в Україні з 2001 р. (пілотний проект), у 2002, 2006, 2010, 2014 рр. – основні етапи цього дослідження. Українська база даних входить до об’єднаної бази даних країнучасниць проекту HBSC.

Методологія дослідження в Україні базується на протоколі міжнародного наукового дослідження «Health Behaviour in School-aged Children» (HBSC)», який надає концептуальну основу та має узгоджений набір показників соціальних та індивідуальних детермінант здоров’я, а також медичних і поведінкових індикаторів2.

Розроблений інструментарій базується на запитаннях, запропонованих міжнародним протоколом дослідження, до якого входять як обов’язкові для всіх країн-учасниць тематичні блоки та запитання, так і необов’язкові (додаткові) блоки з окремими специфічними тематичними питаннями; а також на національних запитаннях, запропонованих робочою групою проекту, що створена при Міністерстві охорони здоров’я України.

Кожна країна проводить пілотування інструментарію з подальшою його адаптацією до соціокультурних норм, традицій та національних особливостей, а також вносить свій додатковий перелік тематичних запитань, що є актуальними для країни.

Дослідження HBSC передбачає не тільки моніторинг здоров’я та поведінки підлітків у часі, а й врахування різних складових їх здоров’я в більш широкому контексті. Для того щоб зрозуміти, які чинники впливають на здоров’я і поведінку підлітків, вивчаються як навколишнє їх соціально-економічне середовище, так і умови, що характеризують їх життя вдома, в школі, в групах однолітків. Дослідження HBSC забезпечує широту і глибину інформації, недосяжні при проведенні більшості моніторингових досліджень.

На цей час в Україні в межах проекту HBSC проведено 4 хвилі опитування (у 2002 р.

опитано 5267 учнів; у 2006 р. – 6535 учнів, у 2010 р. – 10 343 учні, 2014 р. – 11 390 учнів) – національна вибіркова сукупність дає можливість аналізу за віком, статтю, типом поселення, регіоном, типом сім’ї, матеріальним становищем тощо, але не передбачає аналізу на рівні області та навчального закладу).

Мета дослідження: отримати надійну та валідну інформацію щодо характеристик здоров’я та способу життя учнівської молоді віком 11, 13, 15 та 17 років, яка дозволить посилити заходи зі збереження та зміцнення здоров’я, визначити пріоритети формування навичок здорового способу життя з урахуванням особливостей різних статево–вікових груп;

вивчити вплив соціального оточення на стан здоров’я учнівської молоді.

Health Behaviour in School-aged Children: a World Health Organization cross-national study (HBSC). Research Protocol for the 2013/2014 survey. Edinburgh. (http:// www.hbsc.org).

МЕТОДОЛОГІЯ МІЖНАРОДНОГО НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

«HEALTH BEHAVIOUR IN SCHOOL-AGED CHILDREN (HBSC)» ТА ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ

Об’єктом дослідження, в першу чергу, були молоді люди віком 11, 13, 15 та 17 років, які навчаються в школі, на 1-му, 2-му курсах ПТНЗ та ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації (на базі 9-річної освіти).

Для вивчення впливу соціального середовища на стан здоров’я учнівської молоді, в межах міжнародного проекту було започатковано збір інформації, що характеризує навчальні заклади, в яких проводилося опитування. З цією метою проведено опитування керівників тих навчальних закладів, які потрапили до вибіркової сукупності. Усього було опитано 458 осіб з числа адміністрації навчальних закладів.

Вибіркова сукупність була випадковою, стратифікованою за типом поселення (місто, село). Стандартні відхилення при достовірних 95 відсотках і співвідношенні змінних від 0,1 : 0,9 до 0,5 : 0,5 становили 0,59 – 0,98%.

Опитування учнівської молоді також можна назвати кластерним, оскільки одиницею відбору були класи/групи, всі члени в яких брали участь у дослідженні. У даному разі кластером виступив учнівський клас (або група).

Опитуванням було охоплено всі регіони України – 26 територіально-адміністративних одиниць (24 області, АР Крим та м. Київ).

Усі навчальні заклади були поділені на три типи: 1) загальноосвітні навчальні заклади;

2) професійно-технічні навчальні заклади освіти на базі неповної середньої освіти; 3) вищі навчальні заклади І–ІІ рівнів акредитації (технікуми, училища, коледжі тощо).

До загального переліку, з якого здійснювався відбір одиниць спостереження, не включалися певні категорії навчальних закладів, а саме: заклади освіти для дітей з вадами фізичного та розумового розвитку; санаторно-лісні школи; заклади освіти для дітей, що за рішенням суду позбавлені волі та перебувають у виправних закладах; школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Питома вага учнів перерахованих вище закладів освіти серед усієї сукупності учнів закладів середньої освіти не перевищує 1,5%.

Відбір одиниць вибірки (навчального класу/групи) визначався двома кроками. Перший крок – відбір необхідної кількості навчальних закладів для кожної вікової групи серед кожного з типів навчальних закладів. Для формування списків шкіл і для відбору ПТНЗ та ВНЗ I–II рівнів акредитації використовувався метод систематичного відбору за розрахованим кроком. Другий крок – відбір класів/груп у кожному з навчальних закладів за допомогою спеціальних таблиць, які забезпечували рівну вірогідність кожному класу/групі бути включеними до вибірки (у кожному навчальному закладі обиралося не більше 2 класів/груп). Одиницею спостереження були всі учні/студенти у вибраних класах/групах.

Методом опитування учнівської молоді слугувало анкетування за групами/класами шляхом самозаповнення кожним респондентом формалізованого запитальника в навчальних аудиторіях з подальшим покладенням його в індивідуальний конверт.

Опитування керівників навчальних закладів здійснювалося методом індивідуального інтерв’ю за допомогою формалізованого запитальника.

Етичні питання. Для організації опитування було підготовлено і отримано листсприяння від імені заступника міністра освіти та науки України до обласних управлінь освіти.

Було отримано позитивний висновок комісії з професійної етики Соціологічної асоціації України про те, що технологія дослідження забезпечує необхідний рівень анонімності, конфіденційність отриманої інформації, текст запитальників (за змістом та стилем формулювання) є коректним, забезпечує дотримання прав людської гідності та моральноетичних норм у відповідності до затверджених Соціологічною асоціацією України етичних принципів проведення досліджень серед дітей та підлітків, принципів Гельсінської декларації прав людини, Конвенції Ради Європи про права людини, Конвенції ООН про права дитини та відповідних законів України. Також було отримано сертифікат СЕ № 2640140 (Протокол № 2 від 13 лютого 2014 року) від Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи Національної академії педагогічних наук, який дозволяє проведення дослідження в навчальних закладах України, відповідно до Положення про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію3.

http://www.zippo.net.ua/index.php?page_id=107

ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

Процедура збору даних. Польовий етап дослідження здійснювався представниками постійної мережі інтерв’юерів Українського інституту соціальних досліджень ім. Олександра Яременка. В усіх областях опитування було проведено інструктаж для інтерв’юерів з питань організації проведення опитування з метою належної реалізації вибіркової сукупності та дотримання методології дослідження.

Неодмінною складовою дотримання вимог технології проведення опитування було збереження анонімності та конфіденційності відповідей учнівської молоді. Керівники навчальних закладів були попереджені про те, що конфіденційність буде збережена й стосовно кожного навчального закладу.

Для організації опитування інтерв’юери мали попередню зустріч (або телефонну розмову) з адміністрацією навчального закладу з метою: інформувати стосовно основної мети дослідження, з наголосом на дотриманні етичних принципів проведення соціологічних досліджень серед дітей та підлітків, конфіденційності та анонімності даних, які будуть одержані; роз’яснити, чому і як саме цей навчальний заклад було обрано для дослідження (метод випадкових чисел, які визначає комп’ютер); охарактеризувати процедуру проведення дослідження; інформувати класного керівника/куратора групи про те, що якщо в класі/групі є учні/студенти, які за релігійними чи світоглядними переконаннями не можуть брати участь в опитуванні, то такі учні/студенти, за бажанням, можуть відмовитися від участі в ньому;

заручитися згодою керівника навчального закладу на проведення інтерв’ю з ним або його заступником, тобто з особою з адміністрації навчального закладу; заручитися згодою керівника навчального закладу щодо того, що обстеження буде проведено саме у визначених класі/групі (на цьому наголошено в листі до керівника навчального закладу); домовитися, що викладач лише представить інтерв’юера, а потім залишить клас і повернеться після закінчення опитування; домовитися щодо дати та часу проведення опитування. Опитування за допомогою інтерв’юерів проводиться з метою уникнення присутності вчителів або будь-кого з адміністрації навчального закладу в аудиторії під час анкетування. Інтерв’юер приходив до навчального закладу у день і час згідно з попередньою домовленістю, проводив інструктаж учнів, роздавав учням анкети та індивідуальні конверти, до яких після закінчення опитування учні власноруч вкладали анкети. Запечатаний конверт з анкетою учень передавав інтерв’юеру або клав до загального для всього класу/групи конверта. Заповнення анкет учнями відбувалося в учбовій аудиторії в присутності інтерв’юера, який у разі необхідності міг надати консультації, пояснення, якщо в учнів виникало нерозуміння окремих запитань, слів, назв тощо. Повноваження інтерв’юерів та необхідні коментарі до запитань анкети були визначені в інструкції для інтерв’юерів. Інтерв’юер заповнював звітну форму на кожний клас/групу (на окремому бланку), яка вкладалася до загального конверта класу/групи. Усі загальні конверти класу/групи передавалися організатору опитування в області, який відсилав їх до Українського інституту соціальних досліджень ім. О. Яременка (м. Київ), де відбувалося подальше опрацювання анкет: кодування, переведення інформації в електронний формат, статистико-математична обробка.

Реалізована вибіркова сукупність складає 738 навчальних класів/груп, в яких опитано 11 390 респондентів (5382 дівчини, 6008 хлопців) (табл. 1, 2). Рівень досягнення цільової вікової групи – 79,7% (табл. 4).

Опитування викликало досить високий рівень зацікавленості серед учнівської молоді (84,2%) та 86,9% досить серйозно поставилася до роботи під час заповнення анкет (табл. 5, 6). У поодиноких випадках анкети було заповнено не повністю, тому їх вилучали з аналізу під час перевірки якості заповнення та кодування. Заповнення анкети потребувало в середньому 45 хвилин, хоча були випадки, коли процес був дещо повільнішим і займав більше часу, переважно це стосується респондентів середнього шкільного віку.

–  –  –

ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

Мешканці обласних центрів становлять 35%, 41% – представники інших міст області з різною кількістю населення, 25% опитаних молодих людей проживає в сільській місцевості (табл. 8).

–  –  –

Керівники навчальних закладів В опитуванні 2014 р. для більш повного аналізу навчального процесу в кожному навчальному закладі, представленому у вибірковій сукупності, було опитано керівника (або іншу особу з адміністрації навчального закладу). Всього було опитано 458 осіб (табл. 9).

–  –  –

ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

РОЗДІЛ 1. СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ Розуміння здоров’я як багатоаспектної системи дозволяє правильно усвідомлювати його значення в житті молодої людини. Здоров’я людей залежить не тільки від медицини й охорони здоров’я, а й від впливу складного комплексу природних і соціально-економічних умов життя. Тому здоров’я населення має бути основою соціально-економічної зрілості країни.

1.1. ПСИХОЛОГІЧНИЙ КЛІМАТ ТА КОМФОРТ Психологічний клімат та комфорт є важливими факторами, що впливають на стан психічного здоров’я особистості, фактор, на який останнім часом звертається все більше суспільної уваги. Збереження психічного здоров’я молодого покоління, поряд із фізичним, починає визнаватися одним з найважливіших завдань українського суспільства, у тому числі і системи освіти.

У матеріалах Всесвітньої федерації психічного здоров’я термін «психічне здоров’я» охоплює шляхи гармонізації людини, її бажання, амбіції, здібності, ідеали, почуття і свідомість, а саме: відсутність виразних психічних порушень; наявність певного резерву сил, завдяки якому людина може подолати несподівані стреси або ускладнення; рівновагу в стосунках людини з довкіллям, гармонійні взаємини між особистістю та суспільством, безконфліктне співіснування уявлень індивіда та уявлень інших людей щодо об’єктивної реальності4.

Також психічне здоров’я (ментальне здоров’я), згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, – це стан благополуччя, при якому людина може реалізувати свій власний потенціал, справлятися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно і плідно працювати, а також вносити вклад у життя своєї спільноти5.

Особлива увага до збереження психічного здоров’я має приділятися в період підліткового віку, тому що саме цей період є дуже особливим і важливим у житті людини.

Усе, що відбувається з дітьми в цьому віці, називається підлітковою кризою – це час пошуків свого місця в житті; час для самопізнання та становлення своєї індивідуальності; час для зав’язування дружніх та романтичних стосунків; час великих змін6. І те, наскільки вдало та гармонійно людина пройде цей період, може впливати на все її подальше життя.

У розпорядженні Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2011 р. № 1164-р «Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми «Здоров’я-2020: український вимір»

зазначається, що «викликає занепокоєння тенденція до погіршення стану психічного здоров’я молодих людей». Ця тенденція відображається й в отриманих нами результатах.

ОТРИМАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

Відчуття щастя. Залежно від віку та статі, від 23% до 59% опитаних відчували себе дуже щасливими, а саме: більше 40% – дітей обох статей від 10 до 13 років, більше 30% – від 14 до 15 років і від 23% до 30% – діти 16–17 років (табл. 1.2.1). Тобто ми бачимо, що з віком частина тих, хто вважає себе дуже щасливими, зменшується. При цьому найщасливішими відчували себе дівчата віком 11 років (59%). Найнижчий показник щастя (23%) відмічається у 17-річних дітей. Досить щасливими вважали себе 33% дітей 10 років, та з віком ця частка збільшилася до 60% – серед дітей 17 років. Разом з тим, з дорослішанням збільшувалась і частка тих, котрі почували себе не дуже щасливими: від 5% серед дітей віком 10–11 років до майже 12% серед дітей віком 17 років. Що стосується учнівської молоді, яка почувалася зовсім не щасливою, то її частка з віком також має тенденцію до збільшення (від 0,5 до 2%), причому найбільший показник (2%) встановлено серед дівчат у віці 17 років.

Главник О.П. Як допомогти дітям і молоді у збереженні психічного здоров’я / О.П. Главник. – К. : Укр. ін.-т соц. дослідж., 2005. – 8 с. (Формув. здоров. способу життя молоді ; кн. 8).

Про затвердження Концепції щодо удосконалення надання психіатричної допомоги дітям : Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 30.08.2012 р. № 668 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://moz.gov.ua/ua/portal/dn_20120830_668.html

Бойченко Т.В. Основи здоров’я (Експериментальний посібник для учнів) (І віковий рівень) / Т. Бойченко, Н. Колотій. – К. :

Держ. ін. проблем сім’ї та молоді; Укр. ін-т соц. дослідж., 2004. – С. 90–91.

РОЗДІЛ 1. СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

–  –  –

Рис. 1.1.1. Розподіл ствердних відповідей учнівської молоді на запитання: «За останній навчальний рік чи було таке, що протягом двох або більше тижнів поспіль тобі було так сумно, що ти перестав/ла займатися деякими звичайними речами – спілкуватися з друзями, з батьками, відвідувати гуртки, секції тощо?», залежно від статі та віку, % Дівчата майже всіх вікових категорій, за винятком 11-річних, відчували сильний смуток частіше, ніж хлопці. Особливо значна різниця спостерігається у віці 16 та 17 років – відповідно, 12% та 13%.

З аналізу вікових тенденцій переживання смутку серед представників учнівської молоді обох статей бачимо, що в період від 10 до 12 років частина тих, хто переживав сильний смуток, зменшується, але з 13-річного віку з кожним роком починає зростати.

Задоволеність життям. Від 66% до 82% учнівської молоді оцінили своє життя як найкраще можливе. При цьому найбільше задоволених своїм життям (82%) серед дівчат віком 11 років, а найменше задоволених (66%) серед дівчат 17 років. Середню оцінку своєму життю поставили від 16% до 30% дітей. А як найгірше можливе своє життя оцінили від 1% до 4%. Найбільша частка (4%) незадоволених своїм життям серед 11-річних хлопців, а найменша (1%) – серед 13-річних дівчат. Середній показник незадоволених своїм життям за всім віковим діапазоном (10–17 років) склав майже 3% (табл. 1.1.2).

* Респондентам було запропоновано обрати за 10-бальною шкалою рівень свого життя, де «0» – це найгірше можливе життя, а «10» – найкраще можливе життя.

** Сума відповідей від 7 до10 балів.

*** Сума відповідей від 4 до 6 балів.

**** Сума відповідей від 0 до 3 балів.

ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Отримані результати свідчать про те, що дуже щасливими себе відчувають більше третини (41%) серед учнівської молоді. З віком кількість тих, хто переживає відчуття повного щастя, зменшується з 54% серед 11-річних учнів до 23% – серед 17-річних, що можна пояснити зміною сфери потреб підлітка, недостатньою підтримкою з боку родини та вчителів, проблемами у сфері стосунків, нерозумінням батьками проблем життя підлітків, відсутністю довірливих родинних взаємин, збільшенням навантаження в освітній програмі, недостатньою фізичною активністю. Водночас ми бачимо, що кількість тих, хто відчуває себе не дуже щасливими, також з віком має тенденцію до збільшення: з 5% (серед 10–11-річних) до 12% (серед 17-річних). Середній показник серед тих, хто відчуває себе зовсім нещасливими, майже не змінювався залежно від віку і дорівнює 1%.

Майже третина (31%) учнівської молоді за останній навчальний рік відчували сильний смуток протягом двох або більше тижнів поспіль, що ставало причиною припинення занять повсякденними справами. З віком цей показник також має тенденцію до збільшення: з 19%–20% до 44%. Це може свідчити про розвиток схильності до депресивних станів і, як наслідок, збільшенням ризику розвитку суїцидальної поведінки в дітей і підлітків.

Також встановлено, що дівчата більше, ніж хлопці, схильні до відчуття сильного смутку, в середньому їх показники є вищими на 10%.

За нашими результатами, значна більшість (74%) учнівської молоді оцінює своє життя як найкраще можливе, середню оцінку своєму життю поставили близько чверті (24%) опитаних й лише незначна частина (2,5%) учнів висловила глибоку незадоволеність своїм життям. Також варто зазначити, що, аналізуючи динаміку задоволеності життям, можна побачити вікову тенденцію до зменшення частки тих, хто оцінив своє життя як найкраще, і збільшення частини тих, хто оцінює його на середньому рівні. Це можна пояснити тим, що з віком кількість вимог до молоді зростає, вона стає більш самостійною та відповідальною й частіше починає особисто стикатися з життєвими складностями, наприклад, вступ до ПТНЗ та ВНЗ, самостійне життя в гуртожитках, міжособистісні стосунки тощо.

РОЗДІЛ 1. СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

ВИСНОВКИ:

• 41% і 46% опитаних відчувають себе дуже щасливими і досить щасливими. Найбільше таких серед дівчат віком 11 років (59%), а найменше – серед 17-річних (23%).

• З віком серед учнівської молоді частка тих, що відчували себе дуже щасливими, зменшується: до 40% серед дітей обох статей від 11 до 13 років, до 30% – серед 14- та 15-річних і від 23% до 30% – серед дітей 16–17-річних.

• З дорослішанням збільшується частка тих, хто почуває себе не дуже щасливими: із 5% серед дітей віком 10–11 років до майже 12% серед дітей віком 17 років.

• Порівняно невеликий, але все ж суттєвий відсоток тих, хто почувався зовсім не щасливим, – від 0% до 2% в різних вікових групах. Серед найбільше нещасливих респондентів ми знаходимо дівчат віком 17 років (2%).

• У середньому близько 31% учнівської молоді за останній навчальний рік відчували сильний смуток протягом двох або більше тижнів поспіль. До того ж встановлено, що дівчата більше, ніж хлопці, схильні до відчуття сильного смутку, в середньому їх частка більша на 10%.

• Найчастіше сумують дівчата віком 17 років, 44% з них відповіли, що за останній навчальний рік у них було таке відчуття смутку, що вони переставали займатися деякими звичайними речами – спілкуватися з друзями, з батьками, відвідувати гуртки, секції тощо.

• 74% учнівської молоді в середньому оцінили своє життя як найкраще можливе, а середню оцінку поставили 23%.

• Як найгірше можливе своє життя оцінили від 1% до 4% учнівської молоді.

РЕКОМЕНДАЦІЇ:

У навчальних закладах, незалежно від типу та розташування, слід постійно приділяти увагу створенню та підтриманню сприятливої атмосфери: доброзичливих, поважливих і довірливих стосунків, відчуття підтримки й безпеки тощо, важливих для гармонійного розвитку учнівської молоді, також важливих і для збереження психічного здоров’я дітей та підлітків для майбутнього їх життя. Навчальні заклади та родина повинні не тільки сприяти психічному здоров’ю, але й навчати молодь зберігати його самостійно, турботливо ставитися одне до одного.

Дуже важливим є здійснення активної роботи, спрямованої на поширення інформації та підвищення рівня знань серед педагогів, батьків та дітей про психологічний клімат та комфорт для особистості, про їх вплив на формування особистості, про особливості та проблеми переживання підліткової кризи, про вплив емоційних переживань на поведінку особистості, про способи ефективної психологічної та моральної підтримки тощо.

Реалізація зазначеного може бути здійснена такими шляхами:

• Проведення в навчальних закладах різних видів психологічних тестувань, спрямованих на оцінку емоційних станів учнів та виявлення емоційних труднощів з метою подальшого надання психологічної допомоги дітям та підліткам.

• Приділення особливої уваги психологічній роботі серед дівчат-підлітків віком 15–17 років.

• Проведення практичних тренінгових занять для дітей та підлітків, спрямованих на формування навичок надання підтримки собі й друзям, подолання негативних емоційних станів, навчання ефективних способів вирішення конфліктів тощо.

• Проведення просвітницьких занять, тренінгів у педагогічному колективі щодо особливостей психологічного розвитку дітей та підлітків, створення та підтримання сприятливого клімату в учнівському колективі.

• Проведення просвітницької роботи серед батьків учнівської молоді про важливість впливу родинних стосунків на становлення особистості, про важливість та способи підтримки дитини.

• Забезпечення вільного доступу до психологічної допомоги шляхом надання інформації щодо можливості її отримання та безпечність.

ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

1.2. БАТЬКІВСЬКА СІМ’Я

ОТРИМАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

На спосіб життя дитини впливає структура сім`ї, в якій вона виховується. За даними дослідження, більшість опитаних (75,5%) проживають у повних сім`ях. Ця цифра є дещо вищою порівняно з даними 2010 р. (71,6%).

З віком збільшується частка підлітків, батьки яких розлучені, мають іншу сім’ю або просто мешкають окремо. Третина опитаних (30,1%) проживають разом з мамою та бабусею, ще 8% проживають з нерідним батьком чи другом матері, причому кожен десятий серед них,

– це підліток 15 років.

Психологічне здоров’я в сім’ї характеризувалося за батьківською любов’ю, турботою та взаєморозумінням з батьками, а також легкістю та довірливістю в спілкуванні з батьками на хвилюючі підлітків теми.

Стосовно батьківської любові: абсолютна більшість респондентів (92–96%) різного віку та статі впевнені в любові матері. Що стосується любові батька, то в ній були впевнені 72–85%. Найменше відчувають на собі любов обох батьків 17-річні підлітки (92,3%, відповідно, з боку матері; 72% – з боку батька).

Схожі закономірності стосувалися компонента необхідної допомоги. При цьому дівчата всіх вікових категорій відчували батьківську допомогу менше, ніж хлопці. Що стосується двох інших компонентів родинних взаємин – розуміння і співчуття, то закономірність меншої ролі батька порівняно з матір’ю зберігалася так само, але додавалася й закономірність зменшення оцінок виявлення материнських почуттів із збільшенням віку опитаних. Щодо прийняття самостійних рішень, то 17-річні респонденти відчувають, що прихильність матерів у цих питаннях більше притаманна хлопцям, аніж дівчатам (51,1%, проти 43,2%).

Така ж тенденція спостерігається і з батьками респондентів.

Стосовно легкості та довірливості в спілкуванні з батьками на хвилюючі теми:

88% учнівської молоді, незалежно від статі, легко (або дуже легко) розмовляти на хвилюючі теми з матір’ю. Щодо батька, то 68% опитаних зазначили, що можуть з ним легко (або дуже легко) обговорювати свої проблеми. При цьому дівчатам набагато складніше, порівняно з хлопцями, довіряти свої проблеми батькові (відповідно 64% і 73% ).

З віком простежується тенденція до ускладнення обговорення молоддю особистих проблем з батьками. Так, якщо серед 10-річних учнів 93% легко спілкуються на хвилюючі теми з матір’ю і 77% – з батьком, то серед 17-річних респондентів ці відсотки зменшуються до 83% і 62%, відповідно. Легкість та відвертість у спілкуванні зі старшими братами та сестрами не має суттєвих відмінностей серед дівчат та хлопців різних вікових груп.

Стосовно поінформованості батьків про життя підлітків: матері виявилися більш обізнаними стосовно життя власних дітей. 70% учнівської молоді зазначили, що мати добре знає, хто їхні друзі. Тоді як батько дещо менше цікавиться цією стороною життя своїх дітей: лише 38% опитаних вважають, що батько добре знає їхніх друзів, і 7% вважали, що батько нічого не знає про це (табл. 1.1.1).

Витрачання грошей також більшою мірою контролює мати, про що повідомили більше половини опитаних (53%, проти 36% – стосовно батьків). Батько частіше, ніж мати, взагалі нічого не знає про те, як дитина витрачає гроші (12,5%, проти 6%). З дорослішанням дитини обоє батьків поступово втрачають контроль над тим, куди дитина витрачає гроші.

РОЗДІЛ 1. СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

–  –  –

Серед тих респондентів, чия мати не обізнана («знає небагато» або «нічого не знає») стосовно того, як дитина витрачає гроші, в усіх вікових групах, незалежно від типу навчального закладу, переважали хлопці. Ця тенденція залишається без змін порівняно з 2010 р.

Стосовно проведення дитиною часу після навчання відсоток обізнаності серед матерів є вищим, ніж серед батьків (72%, проти 45%, відповідно). Але з дорослішанням дитини відсоток обох батьків, котрі «знають небагато» або взагалі «нічого не знають», де буває дитина після навчання, стрімко зростає: батьки 10-річних учнів – у середньому 16%, 13-річних – 18%, 15-річних 24,1%, 17-річних – 28,2%.

Та ж сама ситуація і з поінформованістю батьків про те, де зазвичай дитина буває увечері. Відсоток обізнаності серед матерів є вищим, ніж серед батьків (72,2%, проти 51,4%, відповідно). Разом з тим більше чверті обох батьків знають небагато про те, де дитина буває увечері (20% – мати, 24% – батько). У середньому, 9% батьків взагалі нічого не знають про те, де їхня дитина буває увечері.

Стосовно проведення вільного часу частка добре обізнаних батьків зменшувалася з дорослішанням опитаних: у середньому із 73% до 56% серед матерів і з 54% до 36% серед батьків. Відповідно, зростала частка тих, хто зовсім не поінформований з цього питання (з 3% до 6% серед матерів та з 8% до 12% серед батьків). Третина обох батьків (31%) небагато знали про те, як діти проводять вільний час.

Загалом матері були більше обізнані щодо життя своїх дітей (наприклад, про друзів 17-річних дівчат багато знали 70% матерів і лише 32% батьків, про їх дозвілля – 64,5% матерів і 33% батьків; про друзів 17-річних юнаків багато знали 57% матерів і лише 35% батьків, про їх дозвілля – 48% матерів і 38% батьків).

З віком батьки й діти дещо дистанціюються одні від одних, що призводить до певних труднощів у спілкуванні, недовіри, а це, у свою чергу, зазвичай, відбивається на поінформованості обох батьків стосовно життя власних дітей.

ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

Стиль виховання характеризувався складовими батьківського контролю, дозволу, покарання, самостійності підлітків щодо прийняття рішень, поширеності основних видів родинного спілкування.

Батьківський контроль. У середньому кожний сьомий опитаний вважав, що батьки до нього ставляться, як до малої дитини (мати – 16%, батько – 13%). Самостійність підтримували також приблизно однакові частки обох батьків: близько 43% опитаних визначали, що батьки люблять, коли діти приймають рішення самостійно, категорично проти цього було налаштовано 5–6% батьків. Але були й відмінності у ставленні матерів і батьків до цих компонентів виховання (рис.1.2.1, рис.1.2.2).

–  –  –

Рис. 1.2.2. Питома вага учнівської молоді, батьки якої намагаються в усьому контролювати, за віком,% Важливо відмітити, що порівняно з хвилями попередніх років, показники контролю та довіри до дітей дещо змінилися. Так, зростає частка матерів та батьків, які дозволяють займатися своїм дітям улюбленими справами. У той же час як матері, так і батьки намагаються менше контролювати своїх дітей у повсякденному житті. (див. рис. 1.2.3, 1.2.4, 1.2.5, 1.2.6).

Рис. 1.2.3. Динаміка відповідей на твердження: «Моя мати майже завжди дозволяє мені займатися тим, що мені подобається», за віком, % РОЗДІЛ 1. СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ Рис. 1.2.4. Динаміка відповідей на твердження: «Мій батько майже завжди дозволяє мені займатися тим, що мені подобається», за віком, %

–  –  –

Обоє батьків (батько і мати) рівною мірою – по 44% – схвалюють самостійні рішення дітей. Причому, стосовно хлопців більше схвалення, ніж щодо дівчат, – 48–49%, проти 41–40%, відповідно. Щодо всіх інших аспектів підтримки – матері є більш турботливими, ніж батьки (табл. 1.2.2).

Загалом серед матерів бажання контролювати поступалося бажанню дозволяти респондентам займатися тим, що їм подобається.

Практика покарання. У середньому 53% опитаних зазначили, що їхні батьки пояснювали їм, що вчинено сином/дочкою неправильно, з їх точки зору, і чому за це покарано. Причому, згідно з відповідями респондентів, матері частіше за батьків пояснюють, що саме було зроблено неправильно (60,2%, проти 45%). Разом з тим, 31% зазначили, що їхні батьки давали пояснення рідко або не робили цього ніколи. З дорослішанням дітей батьки рідше вдавалися до таких пояснень – «часто» і «дуже часто» це робили 69% матерів та 55% батьків 13-річних, 61,5% і 47%, відповідно – 15-річних, 54% і 38% – 17-річних респондентів. Агресивний стиль виховання (негайне покарання без будь-яких пояснень) обирав незначний відсоток батьків: у середньому 5% матерів і батьків; переважна більшість обох батьків (82% – матері, 70,6% – батьки) робили це рідко або не робили ніколи.

Водночас не було істотної різниці між батьками і матерями, коли йшлося про байдужість до вчинків дітей: часто і дуже часто не робили ніяких зауважень і ніяк не карали дітей за неправильні, з батьківської точки зору, вчинки 18,5% матерів і 21% батьків.

Участь батьків у виборі способу проведення вільного часу їхніх дітей зменшується зі зростанням віку респондентів. Так, для більшості респондентів середнього шкільного віку основним у цьому питанні було рішення батьків (навіть за умови участі дитини в загальному обговоренні варіантів вільного проведення часу) (табл.1.2.3).

Таблиця 1.2.

3 Розподіл учнівської молоді за участю в прийнятті рішень стосовно проведення вільного часу, за віком, %

–  –  –

* Сума відповідей «Зазвичай, я сам(а) вирішую, як проводити свій вільний час» і «Вирішуємо разом з батьками, але я, зазвичай, можу робити те, що хочу».

** Сума відповідей «Вирішуємо разом з батьками, але я, зазвичай, роблю те, що хочуть батьки» і «Зазвичай, батьки вирішують, як я повинен(на) проводити свій вільний час».

РОЗДІЛ 1. СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

Важливим є розуміння того, яким спільним сімейним справам надають перевагу українські підлітки За даними нашого опитування, дві третини респондентів спільно обговорюють у сімейному колі наявні проблеми і новини (67%) та виконують разом хатню роботу (65%) щодня або майже щодня. Частка дівчат при цьому була більшою, ніж хлопців, незалежно від віку та місця навчання (табл.1.2.4).

Таблиця 1.2.

4 Розподіл ствердних відповідей щодо складових спільного щоденного спілкування в сім’ї, за віком та статтю, %

–  –  –

Серед спільних справ, які користуються найнижчим рівнем популярності серед українських підлітків, виявилися спільні заняття спортом: третина опитаних ніколи спільно з рідними не займається спортом. Кількість дівчат, які ніколи не займаються спортом разом з батьками, впродовж багатьох років є більшою, ніж хлопців, незалежно від віку та місця навчання. Мешканці сільської місцевості частіше за своїх ровесників з міст та обласних центрів здійснюють щоденні прогулянки (31%, проти 24% та 27%, відповідно).

Батьківська допомога в навчанні характеризувалася п’ятьма компонентами, розподіл за якими наведено у табл. 1.2.5.

Таблиця 1.2.

5 Рівень упевненості* в допомозі батьків у навчанні, за віком, %

–  –  –

* Розподіл відповідей «Цілком згоден/на».

Абсолютну впевненість у готовності батьків допомагати дітям у вирішенні проблем, які виникають у навчальних закладах, демонстрували в середньому 50% опитаних; 54%

– в тому, що батьки цікавляться, як ідуть справи в навчальному закладі; 52% – що батьки заохочують їх добре вчитися; 41,4% – що батьки готові прийти в навчальний заклад і поговорити з учителями; 38% – що батьки завжди готові допомогти з виконанням домашнього завдання. Упевненість у готовності батьків заохочувати і допомагати дітям у навчанні, цікавитися справами в школі і спілкуватися з педагогами зменшується з дорослішанням опитаних (табл.1.2.6).

* Сума відповідей «цілком згодні» та «згодні».

Дівчата, незалежно від свого віку, відчували більшу готовність батьків допомагати в разі виникнення проблем.

ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Домашня атмосфера є основним підґрунтям становлення здорової особистості. У складний період підліткового віку роль батьків набуває принципової важливості, оскільки в цьому віці молодь схильна різко реагувати як на контроль, так і на відсутність обмежень.

Особливим аспектом є участь у вихованні дитини обох батьків – і матері, і батька.

Наявні дані свідчать про систематичну асиметрію – матері виконують функцію емоційної турботи про дитину. Це проявляється в значно кращій обізнаності матері в більшості аспектів – від того, хто є друзі дитини, до інформації про те, чим займається дитина на дозвіллі; проявляється і в тому, що як дівчата, так і хлопці частіше переконані в любові до них матері, ніж батька; також підліткам простіше спілкуватися з матерями на хвилюючі теми, що є спільним як для дівчат, так і для хлопців. Якщо прояви любові та турботу про дітей можна розглядати як гендерно притаманний аспект, то нестача довірливих відносин, особливо із синами, є негативним аспектом. Це ілюструє недостатню участь батьків у виховному процесі, недооцінення або неусвідомлення своєї ролі у формуванні сімейного клімату та розвитку дитини.

Для становлення особистості важливо, щоб підліток мав і підтримку батьків, і достатній рівень автономності. Відкрите питання – чи є прийнятною та не занадто різкою зафіксована даним дослідженням динаміка зменшення батьківського контролю до 17 років. З одного боку, контроль батьків є опікою, яка сприймається підлітками як неповага до особистості, а з іншого – невтручання може розцінюватися як ознака їх недостатньої підтримки батьками. Зацікавленість особистими справами, життям та належна підтримка є вкрай важливими для подальшої самореалізації молодої особистості, адже саме забарвленість емоційних контактів безпосередньо позначається на формуванні почуття задоволеності (незадоволеності) собою і навколишнім світом.

Окремо варто зазначити суттєво нижчий рівень спілкування та підтримки хлопців у родинах. Ймовірно, така ситуація зумовлена певними чинниками – приклад батька, який не цікавиться життям сина, гендерні стереотипи, згідно з якими хлопець має тримати свої емоції при собі, тощо. У будь-якому разі це засвідчує необхідність окремої спеціальної

РОЗДІЛ 1. СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

програми в роботі з хлопцями з метою підтримки їхнього психічного самопочуття та емоційного комфорту, програми, спрямованої на розвиток комунікативних навичок та емоційного розвитку.

Учні ПТНЗ уже чергову хвилю демонструють нижчі показники якості сімейного середовища в більшій частині досліджуваних аспектів. Вочевидь, навчання в ПТНЗ не є чинником самим по собі, а акумулює спектр обставин. Так, саме учні цього типу навчального закладу недоотримують батьківської підтримки (контролю, спільного дозвілля, любові) з тих чи інших обставин, а отже потребують посиленої турботи з боку навчального закладу, його педагогічного колективу. Можливо, доцільною була б програма підвищення рівня престижності ПТНЗ через забезпечення працевлаштування, популяризації кар’єрно та життєво успішних випускників закладів тощо.

Парадоксальна ситуація у сприйнятті молоддю ставлення (рівня любові, емпатії) та поведінки родини: високі показники рівня любові від батьків (хоча і менше з боку батька), при цьому значно нижчі показники якості сімейного дозвілля, спілкування, конкретних проявів турботи. Молодь переконана в любові батьків навіть попри меншу увагу з їхнього боку. Попри загальне зменшення контакту з батьками з віком, рівень спільної активності та поінформованості батьків зменшується значно більше, ніж відчуття любові, яке і далі зберігається. З одного боку, це свідчить про відносно безпроблемне «дорослішання» та поступове збільшення автономності підлітка, а з іншого – про недостатню кількість уваги, що її приділяють батьки дітям на заключному етапі їх домашнього виховання.

ВИСНОВКИ • 75,5% опитаних підлітків проживають у повних сім’ях.

• У любові матері переконані 93,5% опитаних, а в любові батька – 75,4%, при цьому немає суттєвих відмінностей між хлопцями та дівчатами, проте є відмінності за типом навчального закладу – учні ПТНЗ найменше переконані в любові батьків до них.

• Легкість спілкування з матір’ю відмітили 88% учнівської молоді, з батьком – 68%.

• 70% матерів та лише 38% батьків добре знають, хто друзі їхніх дітей.

• Чим дитина займається після навчання та/або ввечері, добре відомо в обох випадках близько 72% матерів, але всього лише 45% і 51% батьків, відповідно. З дорослішанням зменшується рівень поінформованості – з 73% до 56% серед матерів та з 54% до 36% серед батьків.

• Учнівська молодь переважно сама приймає рішення про проведення вільного часу – від 85% тих, хто вирішує самостійно, серед 13-літніх, до 95% серед 17-літніх.

• Про витрачання грошей добре відомо 52% матерів та 35% батьків.

• Лише 53% батьків (обох разом) при покаранні пояснюють, що саме стало причиною, яка поведінка була неправильною. Серед матерів таких, що надають такі пояснення, 60,2%, проти 45% батьків. Втім і покарання без обґрунтування практикують близько 5%.

• Участь батьків у навчанні становить від 67,7% (готові допомогти виконати домашнє завдання) до 87% (заохочують добре вчитися).

• Сімейне дозвілля (раз на тиждень або частіше). Найбільш поширеним родинним заняттям є спільне виконання хатньої роботи – 88,7%, далі – спільне обговорення проблем, новин – 83,4%. На спільні прогулянки ходять 29,5%. 37,5% сімей разом займаються спортом, 39,6% – грають в ігри з дітьми вдома, 29,8% – відвідують місця розваг.

ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

РЕКОМЕНДАЦІЇ

• Необхідна розробка стратегії формування усвідомленого батьківства з використанням потенціалу навчальних закладів, громадських організацій, батьківських організацій, загально-освітніх інформаційних програм з метою забезпечення фізичного та інтелектуального розвитку дітей та підлітків, передачі їм практичних умінь і навичок, формування активної життєвої позиції, підготовки до сімейного життя й батьківства, засвоєння моральних цінностей, культурних особливостей та релігійних традицій.

• Батькам важливо підвищувати рівень обізнаності про життя своїх дітей, особливо дітей старшого шкільного віку та учнів ПТНЗ; тісно взаємодіяти з навчальними закладами та громадськими організаціями.

• Впровадження програм, спрямованих на розвиток емоційного аспекту та комунікативних навичок у хлопців з метою підвищення власної самооцінки, адекватного сприйняття власного місця у світі та формування відносин з навколишнім світом та оточуючими.

• Впровадження програм допомоги підліткам розвивати емоційні та комунікативні навички з метою підвищення власної самооцінки, адекватного сприйняття власного місця у світі та формування відносин з оточуючими. Особливої уваги потребують хлопці у віці 14–17 років.

• Донесення важливості ролі батька/тата у вихованні дітей, спектра його функцій (роль чоловіка в сім’ї не обмежується фінансовим забезпеченням, а емоційна підтримка дитини не є суто материнським завданням).

1.3. СЕРЕДОВИЩЕ ОДНОЛІТКІВ ТА ДОЗВІЛЛЯ У підлітковому віці молодь поступово зміщує свою увагу з родинного кола на оточення, переважно однолітків, та проведення вільного від навчання часу поза домом і навчальним закладом. Дозвілля, проведене з друзями, починає займати все більше часу та, відповідно, збільшує вплив на життя молоді. У цьому розділі розглянуто частоту спілкування з друзями, поведінка в дружніх компаніях, атмосфера в компанії та громадська активність.

Сучасні технології, які опосередковують особистісне спілкування, стали невід’ємною частиною життя сучасної учнівської молоді. Найпопулярнішим посередником в особистісному спілкуванні є соціальні мережі – щодня через них спілкуються 45,9% опитаних. При цьому дівчата спілкуються частіше: 48,5% – щодня, проти 39% хлопців. На другому за популярністю місці – програми для спілкування в Інтернеті: Skype, Apple FaceTime, Google Hangouts. Найменш популярними віртуальними сервісами зв’язку є електронна пошта – 12,1%; та миттєві адресні повідомлення – 11,7% (табл. 1.3.1).

Дівчата частіше спілкуються зі своїми друзями щодня – це стосується всіх типів спілкування за допомогою електронних сервісів. Натомість хлопці, окрім того, значно рідше відмічають спілкування через онлайн-сервіси, частіше зустрічаються зі своїми друзями поза навчанням як до, так і після 20-ї години.

РОЗДІЛ 1. СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

–  –  –

ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

Очікувано найвищу частоту спілкування з друзями поза навчанням, переважною більшістю запропонованих способів, демонструють студенти ВНЗ. Зокрема, студенти частіше за школярів спілкуються з друзями за допомогою коротких СМС, електронної пошти та в соціальних мережах, а також зустрічаються поза навчанням після 20-ї години. Частіше за студентів у пізній час гуляють лише учні ПТНЗ. Серед учнів шкіл можна відмітити те, що учні, які проживають у великих містах (обл. центрах), найрідше зустрічаються з друзями після 20-ї год. – не лише рідше за студентів та учнів ПТНЗ, але й рідше за школярів, що живуть у менших містах та селах. Школярі, що навчаються в селах, менше за всі інші виділені групи спілкуються з друзями за допомогою інтернет-сервісів.

Поведінка друзів розглянута в двох вимірах – соціально схвальна поведінка та соціально несхвальна поведінка. Загалом можна відмітити позитивні тенденції порівняно з попередньою хвилею. Так, 52,8% респондентів відмітили, що їхні друзі добре навчаються, 53% зазначили, що друзі займаються організованим спортом (табл. 1.3.2). Минулої хвилі 2010 року таких було 45% та 33%, відповідно. 36,8% респондентів відмітили, що друзі беруть участь у культурних заходах (24% минулої хвилі), а 17,8% – у заходах з охорони навколишнього середовища (12% минулої хвилі).

Соціально несхвальну поведінку, що проявляється в курінні тютюнових виробів, відзначили майже 12%; майже 9% – вживання алкогольних напоїв і близько 2% мають друзів, що вживають наркотики (без змін у порівняно з попередньою хвилею). Позитивне статистичне спостереження: з минулої хвилі 2010 р. на 7% зменшилася кількість респондентів, котрі мали друзів, які курять сигарети.

Таблиця 1.3.

2 Характеристика дружнього оточення, %

–  –  –

Дівчатам частіше властиво мати друзів із соціально схвальною поведінкою. Єдиний виняток – заняття спортом, що є прерогативою хлопців. Наявність друзів з асоціальною поведінкою (всіх трьох видів) статистично частіше спостерігається серед хлопців. Так, друзі, що курять, є майже в 14% хлопців, тоді як серед дівчат таких – 9,9%; вживають алкогольні напої друзі 10% хлопців та 7,9% дівчат; наркотики – 2,9% друзів хлопців і 1,4% дівчат (табл. 1.3.3).

РОЗДІЛ 1. СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

–  –  –

За типом навчального закладу відмітимо, що така поведінка, як допомога нужденним та заходи з охорони довкілля, частіше зустрічаються серед сільської шкільної молоді – 23,4%, та найменше – серед старшої молоді – учнів ПТНЗ та студентів – 12,8% та 12%. Найменша кількість проявів соціально схвальної поведінки (всіх типів) – серед учнів ПТНЗ – друзі, що гарно вчаться, є в 39,2% при тому, що в інших виділених категоріях – половина та більше.

Аналогічно й заняття організованим спортом – 44,6% серед учнів ПТНЗ і понад 50% серед усіх інших. Більша кількість друзів, що гарно навчаються, – серед школярів, які проживають в обласних центрах, – 57,4%. Кількість друзів із асоціальною поведінкою збільшується з віком – серед учнів ПТНЗ та студентів ВНЗ статистично більше респондентів, які зазначали, що мають друзів, які курять сигарети, вживають алкогольні напої та наркотики.

Атмосфера в стосунках з друзями впливає на загальне емоційне самопочуття підлітків, тому має особливе значення. Розглянемо особливості дружніх відносин. У цілому, українські підлітки демонструють позитивні настрої, а саме: 72,3% вважають, що друзі їм допомагають, а 72% – що допоможуть, якщо виникнуть неприємності, 76,5% готові ділитися радощами і прикрощами, а 71,2% обговорюють з друзями свої проблеми (табл. 1.3.4).

* Сума відповідей «Дуже сильно не згоден(на)», «Сильно не згоден(на)», «Не згоден(на)»

** Сума відповідей «Дуже сильно згоден(на)», «Сильно згоден(на)», «Згоден(на)»

Наявний статистично значущий зв’язок за статтю та типом навчального закладу. Так, очевидним є більш довірливі стосунки серед дівчат, ніж серед хлопців.

Членство в організаціях дає можливість молоді долучатися до різних видів активностей, відчувати свою приналежність до ширшого кола людей, заповнювати своє дозвілля змістовним, часто – корисним заняттям, розвивати свої хобі та зацікавлення. У цілому, 36,8% учнівської молоді не належать до жодної організації. Найбільш поширеною є участь у спортивних об’єднаннях – 32,2% (табл. 1.3.5). Заняття фізичною активністю є популярнішим серед хлопців, ніж серед дівчат, – 38,3%, проти 26,7%, та серед школярів, ніж серед студентів та учнів ПТНЗ.

РОЗДІЛ 1. СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

–  –  –

Значною мірою зменшується участь підлітків у організаціях з віком – учні ПТНЗ та студенти ВНЗ значно рідше є учасниками всіх типів організацій, окрім студентських. Учні сільських шкіл частіше, ніж міських, беруть участь у більшості типів організацій.

ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Спілкування за допомогою Інтернету стало невід’ємною складовою життя учнівської молоді. Специфіка спілкування в соціальних мережах та спеціальних сервісах полягає в тому, що використовується специфічна мова. Використання більш-менш поширених скорочень та особливої мови, властивої певній спільноті (наприклад, при спілкуванні в комп’ютерній грі), є неуникним; «суржик» основної мови спілкування з англійською (мішана мова з українськими, російськими, англійськими вкрапленнями) є дискусійним питанням, а от дотримання правил чистої мови є проблематичним. Без цілеспрямованої роботи над цим питанням відкривається перспектива наслідків регулярного вживання некоректної та граматично неправильної мови.

ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

У даному розділі умовно розподілені типи поведінки на схвальну та несхвальну, в загальносуспільному сенсі. Проте молодь є специфічною частиною соціуму, яка відходить від батьківського контролю в самостійне функціонування, часто з протестом проти батьківських цінностей. Відповідно, залишається відкритим запитання: «Які типи поведінки є схвальними, бажаними, нейтральними чи такими, що засуджуються серед самої молоді?»

Наприклад, належність до релігійної організації може свідчити як про традиційні цінності, так і про конформність, і навпаки – куріння тютюну та вживання алкоголю може розцінюватися як ознака «дорослішання», тобто бажаною ознакою серед підлітків. Подальші глибинні дослідження поведінки молоді можуть визначити фактори формування позитивного/ негативного забарвлення поведінки, чинники, які надають певному типу поведінки ознаки, бажаної серед молоді.

З віком зменшується участь молоді в громадському житті, що може бути пов’язане зі збільшенням навчального навантаження. Інше можливе пояснення – обмежена «спадковість» організацій після закінчення школи, обмежена пропозиція варіантів участі в громадському житті серед студентської молоді, що для багатьох означає припинення підтримки їхніх зацікавлень. Інша гіпотеза для пояснення такої ситуації – збільшення самостійності, якщо це батьки спонукали до участі в громадському житті та членстві в організаціях, ймовірним є демонстративне припинення такої діяльності, щойно підлітки отримують достатньо прав та можливостей самостійно організовувати своє життя. Припинення участі в громадському житті частково відбувається на користь навчання, навантаження якого зростає в ПТНЗ/ВНЗ у порівнянні зі школою, частково – у проведенні більшої кількості часу з друзями.

Важливо, щоб до моменту прийняття таких рішень молодь була готова до цієї автономності і робила свій вибір усвідомлено, з турботою про власне здоров’я та у відповідності до власних інтересів.

ВИСНОВКИ

• Віртуальне спілкування є значною частиною життя сучасної молоді. 45,9% молоді, що навчається, щодня спілкується з друзями в соціальних мережах. Комунікація в Інтернеті більше поширена серед дівчат, ніж серед хлопців та жителів міст. У вечірній час (після 20-ї год.) зустрічаються з друзями кожного дня 26,6% респондентів. Особистісне спілкування (як до, так і після 20-ї год.) більше поширене серед хлопців.

• 52,8% молоді вважають, що більшість друзів у їхній компанії добре вчаться. 53% – займаються спортом, а 36,8% – беруть участь у культурних заходах. При цьому більшість розглянутих видів схвальної поведінки серед друзів частіше зустрічається серед дівчат та серед школярів загальноосвітніх навчальних закладів.

• Спостерігається зменшення кількості молоді, що курить сигарети: наразі 11,8% респондентів зазначили, що більшість друзів у їхній компанії часто курять сигарети, а в попередній хвилі 2010 р. таких було 19%.

• На вживання алкогольних напоїв вказали 8,9%, а наркотиків – 2,1% опитаних.

• Несхвальна поведінка ширше практикується в компаніях хлопців та серед учнів ПТНЗ.

Так, відзначили, що в їхній компанії часто курять сигарети 11,8% опитаної молоді, при цьому серед хлопців таких 13,9%, а серед учнів ПТНЗ – 32,4%. Аналогічно з частим вживанням алкогольних напоїв – 10% хлопців, проти 7,9% дівчат та 2,9% тих, хто часто вживає наркотики, серед хлопців, в той час як серед своїх друзів наявність таких відзначили 1,4% дівчат.

• Молоді притаманні довірливі стосунки з друзями – 76,5% респондентів повідомили, що їхні друзі можуть ділитися з ними радощами і прикрощами, 72% – розраховують на друзів у разі виникнення неприємності.

• 63,2% молоді входять принаймні в одну з організацій. Найпопулярнішим типом організацій є оздоровчі та фізкультурно-спортивні об’єднання – 32,2%, хоча серед дівчат таких лише 26,7%.

РОЗДІЛ 1. СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

РЕКОМЕНДАЦІЇ Підлітковий вік – непростий період з педагогічної та батьківської точки зору, час, коли молода людна вчиться розпоряджатися своїм часом та обирати своє дозвілля. Для формування самостійної здорової особистості підлітку необхідні і достатня автономія, і піклування та, по можливості, спрямування батьками та викладачами.

У поточній ситуації доцільним є розгляд таких напрямів:

• Сприяння розвитку культури спілкування, як у міжособистісному, так і віртуальному контакті, в тому числі грамотному спілкуванню у віртуальному середовищі.

• Виявлення факторів формування ознак привабливості в різноманітних типах поведінки, сприяння підвищенню престижності та привабливості соціально схвальної поведінки.

• Залучення дівчат до заняття організованим спортом.

• Залучення хлопців до участі в різноманітних заходах, а особливо культурного спрямування, присвячених охороні довкілля, тощо. Особливу увагу варто приділити залученню до організацій та участі в заходах учнів ПТНЗ та студентів.

1.4. ШКОЛА ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ДИТИНИ

Під час формування українського демократичного суспільства в освітній галузі запроваджується концепція гуманізації середовища шляхом створення сприятливих умов для всіх суб’єктів педагогічного процесу (адміністрації, педагогів, учнів та їхніх батьків).

Створюючи для особистості сприятливе освітнє середовище як підґрунтя формування індивідуальності, суспільство збагачується і зміцнюється, відкриває широку перспективу свого розвитку.

Протягом останніх кількох років змінилися соціальна ситуація, суспільна свідомість, ціннісні орієнтації, які зумовили пошук нових підходів до створення комфортного освітнього середовища з урахуванням попереднього досвіду.

У розділі представлена характеристика навчальних закладів, де проводилося опитування (за результатами аналізу звітних форм опитування в класах/групах), а також аналіз даних опитування учнівської молоді стосовно основних складових шкільного життя: стосунки з однокласниками/одногрупниками, ставлення учнів до навчального закладу та комфортні умови перебування, успішність й відчуття учбового навантаження, підтримка з боку викладачів у навчанні.

Дані дослідження дозволили визначити ставлення учнів до школи та навчального процесу. Позитивне ставлення до свого навчального закладу висловила більшість школярів (у середньому 86,1%) (табл. 1.4.1). Серед задоволених у віковій групі 10–16 років переважають дівчата. Частка учнів, яким навчальний заклад не подобається категорично, становить 3–5%, і серед них частіше незадоволені хлопці.

Таблиця 1.4.

1 Розподіл відповідей щодо ставлення до свого навчального закладу, за віком та статтю, %

–  –  –

Мені дуже подобається 48,2 60,2 54,1 38,8 45,0 41,8 33,6 41,5 37,5 39,8 39,5 39,7 Мені, скоріше, подобається 37,7 31,8 34,8 42,4 43,7 43,0 45,9 41,8 43,9 44,5 46,5 45,5

–  –  –

ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

Щодо оцінки успішності, то більше половини опитаних учнів (на загал 54,5%) вважають, що педагоги оцінюють їх рівень успішності порівняно з однолітками як «дуже гарний» і «гарний», 37% – як «середній». До 6% учнівської молоді зазначили, що вчителі/викладачі оцінюють рівень їхньої успішності як нижчий за середній. Варто зауважити, що на фоні усіх опитаних, дівчата віком 10–17 років вважають себе більш успішними, ніж хлопці (табл. 1.4.2).

Таблиця 1.4.

2 Розподіл відповідей учнівської молоді на запитання: «Як, на твою думку, твій(ої) вчитель(і)/ викладач(і) оцінює(ють) твій рівень успішності порівняно з твоїми однокласниками(цями)/ одногрупниками(цями)?», залежно від віку та статі,%

–  –  –

За даними дослідження, 60,5% респондентів вважають свій колектив дружнім, у якому одноліткам подобається бути разом. 31,8% учнівської молоді зауважили, що в класі/ групі буває по-різному, залежно від обставин. До 8% школярів/студентів зазначили про неприязне співіснування в учнівському колективі. Відсоток невдоволених стосунками в колективі є дещо вищим у підлітків віком 13–17 років.

Понад половину (55,7%) опитаних відмітили, що в їх класі/групі багато добрих та турботливих учнів/студентів. Третина респондентів (32,2%) як згодна, так і не згодна із цим твердженням. До 14,2% опитаних вважають, що в їхньому колективі небагато учнів доброзичливих та турботливих, готових прийти на допомогу.

Що стосується сприйняття учня/студента учнівським/студентським оточенням, то більшість (70,3%) респондентів вважають, що однолітки сприймають їх саме такими, які вони є. І лише 7,9% протилежної думки.

Половина учнів (50,4%) зазначили, що не відчувають напруженості під час виконання учбових завдань як у класі/групі, так і вдома (табл. 1.4.3). Проте понад чверть (27%) учнів 10–12 років та більше третини (36%) учнів 13–16 років відчувають певне перенавантаження в процесі навчання. До 16% учнівської молоді під час засвоєння знань на уроках та під час виконання домашніх завдань відчувають неабияку втому.

Таблиця 1.4.

3 Розподіл учнів/студентів, які відчувають напруженість під час виконання завдань (як у класі/групі, так і вдома), за віком та статтю, %

–  –  –

РОЗДІЛ 1. СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ Проблема самооцінки та усвідомлення власної індивідуальності особливо гостро стоїть у підлітковому віці. Коли учень відчуває, що оточуючі сприймають його таким, який він є, та ставляться до нього як до особистості, рівень впевненості у своїх силах значно зростає.

За даними дослідження, більшість учнів (71,2%) вважають, що вчителі/викладачі сприймають їх такими, як вони є, і понад половину опитаних (53,9%) певні, що оточуючі ставляться до них як до особистості. Більше чверті гадають, що не завжди педагоги адекватно сприймають їх індивідуальність.

Аналізуючи дані за гендерною ознакою, можна відзначити, що дівчата всіх вікових груп більш упевнені в належному ставленні до них, ніж хлопці.

Взаємодовіра й взаємопідтримка є запорукою успішних результатів усього навчальновиховного процесу. Відповіді учнів/студентів на запитання: «Чи довіряють вони своїм вчителям/ викладачам?» доводять, що більше половини вчителів викликають довіру учнівської молоді (52,2%). Проте ступінь довіри до них значно знижується у підлітків 16–17 років (42,7% та 39%, відповідно). Частка тих, що не може довіритись педагогу, сягає 18%.

Понад половину опитаних учнів (56,6%) вважають своїх вчителів/викладачів такими, до яких можна завжди звернутися по допомогу в разі потреби. Близько третини школярів (31,8%) гадають, що розраховувати на підтримку з боку педагогічного колективу можна лише інколи. До 12% підлітків зазначили, що не мають можливості у разі будь-якої потреби звернутися по допомогу до педагога.

Більшість учнів (62%) зазначили, що вчителі/викладачі справедливо ставляться до них.

7,5% дітей протилежної думки. Варто зауважити, що, починаючи з тринадцятилітнього віку, відсоток тих, хто відмічає доброзичливість та справедливість з боку педагогічного колективу, зменшується приблизно на 10 відсотків.

ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Створення сприятливого мікроклімату в шкільному колективі є невід’ємною складовою успішного та високоякісного навчально-виховного процесу і залежить, у першу чергу, від доброзичливих взаємин в учнівсько-педагогічному колективі. Причини непорозумінь між учителем та учнем можуть бути різними. Насамперед, підлітки шукають в особі вчителя порадника та друга, людину, яка спроможна зрозуміти їх потреби, допомогти знайти оптимальне рішення в нетипових ситуаціях, а головне – справедливо ставитися до них.

На думку підлітків, у вчителя не повинно бути «улюбленців», а якщо вони і є, то інші учні не повинні це відчувати, вчитель повинен з повагою ставитись до всіх учнів у класі, не принижувати гідність, не використовувати образливі слова до тих, хто гірше навчається.

Усвідомлення педагогами того, що для деяких учнів/студентів навчальний процес справді є непосильним через низку чинників (перевантаження завданнями, несформованість навичок самостійності, слабка ефективність уроку; незадовільні побутові умови, негативний вплив родинних проблем тощо) спонукає вчителів/викладачів знаходити індивідуальний підхід та розуміти свою особисту відповідальність за психологічну рівновагу вихованців.

Порушення норм навчального навантаження з боку педагогічного колективу є однією з причин того, що значний відсоток учнів (до 16% усіх вікових категорій) відчувають проблеми з процесом навчання. Якщо врахувати і те, що чверть підлітків 10–12 років та більше ніж третина учнів 13–16 років відчувають незначне перенавантаження, то можна дійти висновку, що проблеми в оволодінні знаннями є реальними для значної частини учнів.

Успішність у навчанні, особливо у підлітків 10–14 років, залежить від взаємовідносин «вчитель – учень». Кожний шостий підліток не знаходить серед учительського загалу особистостей, вартих довіри, а кожний десятий учень/студент не має можливості звернутися, у разі потреби, по допомогу до педагога. Враховуючи факт, що кожного дня підлітки контактують у середньому з п’ятьма представниками педколективу, ці цифри мають викликати стурбованість.

ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

ВИСНОВКИ

1. Незважаючи на обмежене фінансування, навчальні заклади намагаються створити комфортні умови для перебування і навчання учнів та роботи педагогічного колективу (86,1% учнівської молоді позитивно налаштовані до свого навчального закладу). Проте половина навчальних установ потребує нагального ремонту з метою підвищення безпеки і зручності закладу.

2. Для забезпечення потреб фізичного, розумового та психологічного розвитку учнівської молоді більшість навчальних закладів потребують належного устаткування інфраструктури. Кожний третій освітній заклад не забезпечений відповідними комфортними здоров’язбережувальними умовами для перебування та навчання дітей з функціональними обмеженнями здоров’я.

3. Більше ніж чверть (28,8%) освітніх установ не забезпечують учнів, які проживають на відстані понад 3 км від школи, транспортним обслуговуванням.

4. Кожен другий педагог має можливість вільно користуватися засобами ІКТ, впровадження яких веде до значного підвищення якості навчання.

5. Задоволені своїми взаєминами в колективі в середньому 60,5% опитаних учнів/студентів.

З дорослішанням зменшується кількість тих, кому подобається бути разом з однокласниками чи одногрупниками (з 14-річного віку частка задоволених зменшується на 10%).

6. Більшість учнів (71,2%) вважають, що вчителі/викладачі сприймають їх такими, як вони є, і понад половину опитаних (53,9%) – що педагоги ставляться до них як до особистості.

Отже, з погляду на потреби формування здорового способу життя шкільне оточення справляє суперечливе враження. З одного боку, більшість опитаних були задоволені своїм навчальним закладом, вважали педагогів доброзичливими, справедливими, готовими допомогти тощо. З іншого – частки незадоволених навчальним закладом, невпевнених у доброті й турботливості співучнів, тих, хто вважав навчання важким і складним, були досить значними. Більшість опитаних втомлювалися від занять, кожен другий учень має сумніви стосовно своєї успішності; з дорослішанням респонденти критичніше оцінювали своїх педагогів. Тобто, проблема створення в навчальному закладі дружнього до підлітка середовища, сприятливого для збереження і зміцнення здоров’я, поки що залишається не розв’язаною. Хоча передумови для цього є, зокрема – доброзичливість вчителів, що зазначала більшість опитаних.

Сьогодні освітнє середовище повинне бути не тільки комфортним, а обов’язково сприяти зміцненню та збереженню здоров’я. У більшості навчальних закладів це здійснюється шляхом створення безпечних для здоров’я дітей і підлітків умов навчання та виховання, які сприяють підвищенню їх працездатності протягом навчального дня, тижня, року, поліпшують психофізіологічний розвиток та зміцнюють здоров’я дітей.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

• Для забезпечення психічного здоров’я учнівської молоді необхідними є такі умови:

створення сприятливого мікроклімату в навчальному колективі; реалізація доброзичливих, довірливих та рівноправних партнерських стосунків між учнями та вчителями, формування відчуття підтримки й безпеки з боку викладацького складу.

• З метою організації ефективного навчального навантаження на учнів, необхідне запровадження гнучкого навчального графіка, який передбачатиме чергування навантаження та відпочинку.

• Застосовування педагогічних заохочувальних методів для розвитку в учнів ініціативи, впевненості у своїх силах, розвитку наполегливості, формування навичок планування і досягнення поставленої мети, вміння долати труднощі задля досягнення мети.

• Зосередження уваги психологічних служб, шкільних психологів на захисті прав і свобод дітей, формуванні активної життєвої позиції молоді; забезпеченні легкого доступу до психологічних послуг.

• Розвиток самоврядування учнів/студентів, залучення їх до активної участі у вирішенні актуальних питань повсякденного життя навчального закладу.

• Формування особистості учня через реалізацію рівноправних партнерських стосунків між учителем/викладачем та учнем/студентом.

РОЗДІЛ 1. СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

1.5. ОБРЗИ, ТРАВМИ ТА БІЙКИ В МОЛОДІЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ Насильство залишається однією з актуальних проблем українського суспільства незважаючи на те, що на законодавчому рівні будь-які прояви насильства стосовно дитини, зокрема фізичне покарання, заборонені. Держава визнає, що насильство над дітьми трапляється в різних сферах життя: вдома, при контакті з представниками правоохоронних органів, у закладах опіки, в навчальних закладах. Насильство здійснюється як дорослими, так і самими дітьми стосовно одне одного. Свідченнями поширеності останнього стали численні публікації та репортажі на національному телебаченні.

Попри публічне висвітлення цієї проблеми, проведення Національної кампанії «Стоп насильству!» та запровадження профілактичних курсів в освітніх установах, ця тема залишається недостатньо вивченою, зокрема питання допомоги потерпілим дітям та роботи з тими, хто таке насильство вчиняє. Також бракує інформації про те, якої допомоги (інформаційної, методологічної, ресурсної тощо) потребують учителі для більш ефективного реагування на це явище, його профілактику.

Актуальність дослідження проблеми насильства в молодіжному середовищі зумовлена й тим, що запроваджені заходи в умовах економічно-політичної кризи не привели до суттєвого зниження проявів різних видів насилля серед молоді.

ОТРИМАНІ РЕЗУЛЬТАТИ

З віком діти вчаться контролювати свої емоції та набувають навичок конструктивного розв’язання конфліктів. 87% респондентів вважають, що достатньо або частково володіють життєвими навичками міжособистісного спілкування та протистояння тиску однолітків, і їх, здебільшого, не ображали, не принижували, з них не знущалися (таких – 64% серед опитаних) або це траплялося 1–2 рази (таких – 23% опитаних) протягом останніх двох місяців. Тих, кого постійно ображають, принижують, знущаються з них раз на тиждень або декілька разів на тиждень – до 7,3% респондентів. Найбільше таких дітей у віковій групі 10– 13 років, зокрема серед 10–11-річних підлітків, яких ображають/принижують/знущаються декілька разів на тиждень. Таких більше серед дівчат (8,2%, проти 5,9% серед хлопців), а серед 12–13-річних, тих, хто потерпає від образ, переважають хлопці (7,3%, проти 6,4%).

Аналіз даних показує, що конструктивно розв’язувати конфлікти без застосування насильства та образ (жодного разу не ображав(ла)/принижував(ла) інших учнів/студентів, не знущався(лась) над ними протягом останніх двох місяців) можуть у середньому 58,9%.

Зокрема 66,1% серед учнів 10–11-річного віку та 55,3% серед учнівської молоді у віці 16– 17 років. Використання агресивної моделі поведінки призводить до того, що «агресори»

менше зазнають насилля. Відповідно, «жертв» насилля менше серед учнівської молоді у віці 16–17 років (72,2% респондентів зазначили «мене не ображали/не принижували/не знущалися наді мною протягом останніх двох місяців»), а серед учнів 10–11-річного віку – 57,3% відповіли, що їх не ображали/не принижували/не знущалися над ними.

Аналіз результатів щодо насильства за ознакою статі показав, що у всіх вікових групах хлопці частіше беруть участь в ображанні/приниженні інших, ніж дівчата (загалом 47%, проти 35%), але в різний спосіб. Хлопці у два рази частіше, ніж дівчата, застосовують фізичне насильство (б’ються).

В останні роки зі збільшенням кількості користувачів електронних засобів комунікації та доступності до мережі Інтернет стали поширюватися нові форми соціально-психологічного третирування, які відрізняються анонімністю – «кібертретируванням», булінгу (англ.

«cyberbullуing»). Слід зауважити, що це третирування було раніше проблемою переважно західних суспільств. Сутність цього виду насильства полягає в залякуванні, принижуванні через розсилання погрозливих повідомлень, відеозаписів, фото за допомогою інформаційних та комунікаційних технологій. Результати опитування учнів/студентів показали, що:

• 86,8% респондентів не були ображені через SMS, повідомлення на «стіні» в соціальній мережі, електронні листи, сайти. Серед тих, хто зазнав третирування, зазначили, що їх ображали:

– 8,7% 1–2 рази, зокрема частіше це відбувалося серед дівчат;

– 1,5% 2 чи 3 рази на місяць;

– до 1% раз на тиждень;

– 2,3% декілька разів на тиждень, зокрема частіше це відбувається з підлітками 10–11 років.

ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

• 91,2% зазнавали образ через фото в непривабливому вигляді, що були розміщенні без їх дозволу в мережі Інтернет (рис. 1.5.1). Серед тих, хто зазнав третирування, зазначили, що їх ображали:

– 5,8% – 1–2 рази, (найвищий відсоток серед підлітків 13 років – 8,2%);

– до 1% – 2 чи 3 рази на місяць або раз на тиждень;

– 1,7% – декілька разів на тиждень, зокрема частіше це відбувається в середовищі хлопців та удвічі частіше серед 10–11-річних. Вони оприлюднюють через YouTube відеоролики бійок (справжні або постановочні сцени); непривабливі, інтимні життєві ситуації; фото.

–  –  –

8,6 7,9 6,5 5,6 5,5 5,1 4,7 3,6 3,4 1,4 1,3 1,2 0,9 0,8 0,8 0,8 0,6 2 1,9 1 0,8 1,4 1,4 1,3 0,4 0,3 0,3 0,3 0,3 0,1 0,6 0,6

–  –  –

Рис. 1.5.1. Розподіл учнівської молоді щодо частоти третирування в навчальному закладі через фотографування в непривабливому вигляді та розміщення фотографії в Інтернеті без дозволу, за віком та статтю, % У складній ситуації діти повинні мати можливість отримати необхідну допомогу та пораду, краще, якщо її надасть рідна людина або кваліфікований спеціаліст. У навчальних закладах з метою виявлення та попередження проявів насилля є інформаційні стенди, скриньки для скарг, допомогу надають усі члени педагогічного колективу. Проте вчасність та якість допомоги залежить від ступеня довіри особи до джерела підтримки.

Аналіз відповідей учнів на запитання: «До кого ти можеш звернутися, якщо тебе образили, принизили або знущалися над тобою?» дозволив побудувати рейтингову шкалу довіри, а саме:

• 65,5% звернулися б до батьків, зокрема до них більше звертаються 10-річні діти, ніж 17-річні (відповідно, 81,2%, проти 44,2%), та дівчата у всіх вікових групах;

• 46,3% – до друга/подруги, зокрема до них більше звертаються 17-річні, ніж 10-річні діти (відповідно, 62,1, проти 26,3%), а дівчата частіше, ніж хлопці, у віці 13–16 років, обговорюють проблеми з подругами;

• 28,9% – до брата/сестри;

• 23,5% – до вчителя, класного керівника, зокрема до них удвічі частіше звертаються 10-річні діти, ніж 17-річні (відповідно, 30,2%, проти 14,1%) та дівчата у всіх вікових групах;

• 13,9% – до інших родичів (бабусі/дідуся, тітки/дядька тощо);

• 8,7% – до психолога/соціального педагога, який працює в навчальному закладі, зокрема майже удвічі частіше за інших так зазначають дівчата у віці 13–17 років;

• 5,0% – до органів внутрішніх справ (міліції);

• у середньому 2,5% респондентів звернулися б до служби у справах дітей; на телефон довіри; до центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; до клініки, дружньої до молоді, тощо.

РОЗДІЛ 1. СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

На жаль, в українському суспільстві фізичне насильство, зокрема покарання дітей, не отримало засудження. Молодь бачить дуже багато прикладів розв’язання проблем дорослого життя за допомогою фізичного покарання та бійок. А діти, як відомо, схильні наслідувати поведінку, вчинки своїх рідних, публічних людей.

У середньому 29,8% респондентів повідомили, що вони за останніх 12 місяців брали участь у бійці. Серед них: 14,6% зазначили, що це було 1 раз, 12,4% – це траплялось 2–3 рази, для 8,8% респондентів бійка є не випадковістю, а способом досягнення мети, способом зняття напруги та, іноді, способом розваги. Хлопці вдаються до агресивної поведінки, що є для них елементом самоствердження, демонстрації дорослості, змужніння, удвічі частіше (в 10 років – 57%, а в 17 років – 48%), ніж дівчата (в 10 років – 20%, а в 17 років – 19%). З віком молодь застосовує фізичну силу менше, але розбіжність є не суттєвою: в 10 років б’ються 40% опитаних, а в 17 років – 34%. Прикро, що кожна п’ята з дівчат «самостверджується» також з допомогою кулаків. Зараз дедалі частіше дитячі бійки переростають у жорстокі розправи. У середньому 2% респондентів повідомили, що отримували травму під час бійок. Серед них частіше травмувалися хлопці в 16 років – 3,4%, в 17 років – 7,6%.

Однією з причин погіршення фізичного здоров’я є травми. У середньому, протягом останнього року 41,3% опитаних щонайменше 1 раз отримували травми (1 раз – 25%, 2–3 рази – 12,2%, 4 рази і більше – 4%), через які доводилося звертатися по медичну допомогу. З віком кількість звернень по медичну допомогу через травмування зменшується з 45,6% до 39%. Серед тих, хто отримував травми за останні 12 місяців, у середньому кожний п’ятий зазначив, що потребував у зв’язку з серйозністю травми медичної допомоги (накладення гіпсу і швів, операції або перебування в лікарні). Аналіз даних також показав, що хлопці частіше отримують серйозні травми. Травми учні/студенти отримують найчастіше вдома/у дворі (своєму або знайомих) – так зазначили 12,9% респондентів; 6,8% – у спортивному залі або на спортивному майданчику, полі (не в навчальному закладі); 6,0%

– на вулиці/на дорозі/на парковці; 5,6% – в іншому місці; 4,4 – в навчальному закладі, включаючи прилеглі території (3,1% – під час навчальних годин, 1,3% – поза навчанням).

Відповідно, і підлітки отримують травми найчастіше в побуті – 10,5% травмованих, 10,3%

– під час спортивних ігор або тренувань, 6,5% – дозвілля, 4,8% – катання на велосипеді, 1,9% – під час бійки, 1% – при ДТП, 0,5% – працюючи за гроші або безоплатно.

ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

У зв’язку з політико-економічними й соціокультурними змінами, що відбуваються в українському суспільстві, поступово змінюється поінформованість людей про види насильства та ставлення до цього явища. Громадяни все більше обговорюють питання власної безпеки і захищеності від проявів насильства. Критерій безпечного, толерантного середовища освітнього закладу є обов’язковим для батьків, які обирають навчальний заклад для своєї дитини. Дорослі більше звертають увагу на взаємозалежність здоров’я дитини від існуючих негативних соціальних процесів, зокрема насильства та дискримінації, та розуміють, що психічні травми дитинства обов’язково призводять до проблем у дорослому житті; образи, приниження, знущання впливають однаково негативно на формування рис характеру як «агресорів», так і «жертв»; діти, які зазнали тих чи інших форм насильства, самі згодом проявляють його до оточуючих.

Враховуючи провідну роль батьків, опікунів у вихованні у дітей соціальних норм поведінки, зокрема ненасильницького розв’язання конфліктних ситуацій та попередження насилля в родині, значно змінилися системність, зміст, форми, методологія профілактичнопросвітницької роботи серед батьків, особливо батьків дітей дошкільного, молодшого шкільного віку.

Результати дослідження показали, що факти насильства є в усіх вікових групах респондентів і, незважаючи на посилення профілактичної роботи, запровадження інноваційних методик навчання у навчальних закладах, рівень проявів його в молодіжному середовищі залишається досить високим. Набуваючи навичок керування емоційним станом, спілкування, конструктивного розв’язання конфліктів, з віком молодь усе частіше (на 11%, за даними дослідження) використовує моделі поведінки, які ображають, кривдять

ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

оточуючих. Порівняльний аналіз отриманих результатів нинішнього та попередніх опитувань проекту HBSC показав, що комплексна, системна профілактична робота з питань насильства серед учнівської молоді в освітніх установах має низьку ефективність, все ще залишається недостатньою. Показник щодо кількості респондентів, яких ображали або які ображали інших протягом останніх двох місяців, зменшився на декілька відсотків.

Проте також можна стверджувати, що педагогічний вплив недостатній (зводиться нанівець) порівняно зі стрімко зростаючим негативним впливом випадків насилля, дискримінації в соціальному середовищі загалом.

Кількість осіб, які зазнають насильства, могла б бути значно меншою, якби профілактика ефективніше проводилася серед дітей дошкільного й молодшого шкільного віку та їх батьків, а також якби змінились аспекти впливу соціальних процесів, пов’язаних з насильством. Безкарність і частота повторюваності фактів вчинення насильства в молодіжному середовищі, в сім’ї призводять до засвоєння «корисності» моделі насильницької поведінки як методу досягання мети.

Враховуючи той факт, що найбільше травм підлітки отримують вдома, у дворі, на вулиці, потрібно посилити адміністративну та кримінальну відповідальність батьків за виховання, створення безпечних умов життя та здоров’я дітей, а в закладах освіти – посилити контроль за дотриманням правил безпеки життєдіяльності кожною посадовою особою закладу.

ВИСНОВКИ • 36% респондентів зазнали щонайменше 1 раз на рік насилля (порівняно з 2010 р.

(42%) – це на 6% менше) і 41% ображали інших учнів/студентів свого навчального закладу (у 2010 р. – 47%).

• У середньому до 11% респондентів були ображені, принижені через SMS, повідомлення на «стіні» в соціальній мережі, електронні листи, сайт або через розміщення без їх дозволу в Інтернеті фото в непривабливому вигляді.

• 36% учнівської молоді щонайменше раз на рік взяли участь у бійках (у 2010 р. – 38%).

• «Жертвами» постійних образ бували близько 13% респондентів.

• З віком збільшується кількість тих, кого не ображали: з 58,2% в 10 років до 74,8% в 17 років. Разом з тим, зменшується кількість тих, хто не ображав інших: з 67,3% в 10 років до 56,0% в 17 років.

• Хлопці демонструють агресивну поведінку частіше, ніж дівчата. Вони у два рази частіше потрапляють у бійки та, відповідно, й серйозно травмованих через це у 5–6 разів серед них також більше.

• Найкращим порадником у складній ситуації для дітей є члени родини: до батьків звертаються до 65,5% респондентів, до брата/сестри – 28,9%. Довірятися педагогам може кожний четвертий учень/студент. Низькою довірою користуються фахівці (психолог, соціальний педагог, працівники медичної, соціальної, охоронної служб).

• 41% учнів/студентів за останні 12 місяців отримували травми, через що зверталися до лікаря або медсестри.

• Травми учні/студенти найчастіше отримують вдома у побуті або у дворі (13% респондентів), удвічі менше – в спортивному залі (7%) та втричі менше у навчальному закладі (4%).

РЕКОМЕНДАЦІЇ Оскільки діти проводять багато часу в навчальних закладах, які зберігають статус одного з основних інститутів соціалізації особистості, її становлення і розвитку, то вони мають відігравати одну з ключових ролей у формуванні компетенцій щодо протидії насильству.

Відповідно, педагогічні працівники зобов’язані створити безпечні, здоров’язбережувальні умови, які б сприяли утвердженню гідності дитини та формуванню поведінки відповідно до суспільних морально-етичних норм.

Тому, щоб забезпечити сприятливіші соціальнопедагогічні умови попередження проявів насильства в навчальних закладах, необхідні:

• Вивчення кращих світових практик впровадження систем профілактики образ та насильства з метою адаптації їх до вітчизняних реалій та включення в профілактичні програми.

РОЗДІЛ 1. СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

• Формування у підлітків навичок здатності до критичного сприйняття інформації, яку вони отримують в Інтернеті, по телебаченню та з інших засобів масової інформації.

• Посилення в рамках профілактичних програм уваги до етики психологічного та статевого виховання підлітків, зокрема навчання прийнятним способам вираження особистісних симпатій і виключення проявів статевого приниження.

• Збільшення в навчальних закладах культурних, спортивних заходів, особливу увагу приділяючи командним формам роботи.

• Створення безпечного освітнього середовища в навчальних закладах шляхом запровадження освітніх програм, спрямованих на усвідомлення підлітками неприпустимості насильства, в тому числі його проявів у «легкій» формі, та на розвиток навичок вирішення конфліктів ненасильницьким шляхом.

• Аналіз та поширення кращого досвіду з формування в підлітків умінь і навичок лідерства, виявлення та призупинення проявів агресії, заміни агресивної поведінки на асертивну, спілкування, прийняття рішень, протистояння тискові однолітків.

• Розробка кожним навчальним закладом дієвого механізму попередження, зупинення та подолання насильства. Забезпечення комплексного психолого-педагогічного контролю та діагностики задля виявлення випадків насильства, визначення їх масштабу та осіб груп ризику («агресори»/«жертви»).

• Здійснення на рівні населених пунктів, мікрорайонів моніторингу всіх аспектів проявів насильства в молодіжному середовищі; визначення стратегії попередження/подолання агресивної поведінки молодіжних угруповань.

• Посилення роботи з ОБЖД, зокрема з питань формування навичок попередження проявів агресивності у міжособистісній взаємодії; розпізнавання власного емоційного стану; уникнення віктимної поведінки.

1.6. МЕДИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ТА САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ УМОВИ

ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

Охорона здоров’я та формування здорового способу життя молоді є одним із пріоритетних завдань держави, що вимагає організації відповідного комплексу заходів медичного обслуговування. Невід’ємними складовими медичного забезпечення в навчальних закладах є профілактичні медичні огляди та доступність кваліфікованого медичного персоналу.

Проведення медичних оглядів спрямоване на спостереження за станом здоров’я дітей та молоді, вчасне виявлення і запобігання поширенню захворювань та надання рекомендацій про додаткові обстеження вузькими спеціалістами тощо. Неповнолітні особи, що не досягли 18 років, учні системи профтехосвіти та студенти вищих навчальних закладів належать до категорій населення, які мають проходити обов’язковий медичний огляд7.

Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту»8 ст. 228, заклади охорони здоров’я, разом з органами управління освітою та органами охорони здоров’я щорічно повинні забезпечувати безоплатний медичний огляд учнів.

Для надання якісного медичного обслуговування у навчальних закладах вони повинні бути укомплектовані кваліфікованими працівниками медичної сфери. У випадку відсутності медичних працівників керівництво загальноосвітнього навчального закладу укладає угоду з районною поліклінікою (дитячою та дорослою) про медичне обслуговування учнів9.

Про обов’язкові медичні огляди деяких категорій населення : Постанова Кабінету Міністрів України від 05.08.1994 р.

№ 532 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/532-94-%D0%BF.

Про загальну середню освіту : Закон України від 13.05.1999 р. №651-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 28 – С. 547–562.

Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН 5.5.2.008-01 : Постанова Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://lawua.info/bdata1/ukr1854/index.htm

ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

Отже, запровадження відповідних заходів та організація медичного обслуговування в загальноосвітніх навчальних закладах (далі ЗОНЗ), професійно-технічних навчальних закладах (далі – ПТНЗ) та вищих навчальних закладах (далі – ВНЗ) здійснюється відповідно до критеріїв, установлених законодавством України. Обстеження якості медичного обслуговування є одним з ключових засобів їх оцінювання та контролю.

Більшість керівників навчальних закладів (88,2%) відповіли, що плановий медичний огляд учнів/студентів відбувається в медичному лікувальному закладі (районній або студентській поліклініці, фельдшерсько-акушерському пункті). Водночас, половина опитаних працівників навчальних закладів зазначили, що медичні огляди проводяться в приміщенні навчального закладу залученими медичними спеціалістами (51,1%) або медичним працівником навчального закладу (50,4%).

Згідно з результатами аналізу за типами навчальних закладів, більшість опитаних керівників ЗОНЗ (87,7% – в обласних центрах, 83,9% – у селах та 83,9% – в інших містах) відповіли, що медичний огляд проходить у лікувальному закладі. Згідно з відповідями більшості керівників ПТНЗ і ВНЗ, у цих навчальних структурах планові медичні огляди також відбуваються в лікувальних закладах. Про це повідомили 90,1% керівників ПТНЗ і 93,7% керівників ВНЗ.

Кількість керівників шкіл, які повідомили, що планові медичні огляди проводяться в приміщенні навчального закладу залученими медичними спеціалістами, становить: 55,6% в обласних центрах, 52,1% в інших містах та 61,3% серед керівників сільських шкіл. Серед опитаних керівників ПТНЗ і ВНЗ таких 35,2% та 41,3%, – відповідно.

Про те, що плановий медичний огляд відбувається в приміщенні навчального закладу медичним працівником цього навчального закладу, зазначили 54,3% керівників шкіл в обласних центрах, 51,3% опитаних керівників шкіл в інших містах та 49,2% керівників сільських шкіл.

Частка опитаних керівників начальних закладів, які повідомили про наявність лікаря, що працює на повну ставку, становить 5%. Трохи більше половини опитаних цієї категорії (53,9%) зазначили, що в їх навчальному закладі є медсестра, яка працює на повну ставку.

Про наявність психологів, які працюють на повну ставку, зазначили 46,5%.

Менше половини опитаних керівників шкіл підтвердили наявність вихователя в школі:

45,7% – в обласних центрах, 38,7% – в містах та тільки 26,6% – в сільських школах.

Результати аналізу свідчать, що сільські школи, порівняно із ЗОНЗ в обласних центрах та містах, потерпають від нестачі медичних спеціалістів. У значній частині сільських загальноосвітніх закладів відсутні медичні працівники. Дані опитування демонструють, що тільки 2,4% опитаних зазначили про наявність лікаря, який працює на повну ставку, а наявність медичної сестри, яка працює на повну ставку, підтвердила третина опитаних керівників сільських шкіл (33,9%).

Значна частина опитаних вважає, що в навчальних закладах необхідно організувати надання послуг медичної сестри (78,4%) та терапевта-педіатра (58,3%) (табл. 1.6.1). Організацію надання послуг стоматолога в навчальній структурі підтримують 44,5% керівників навчальних закладів. Згідно з відповідями опитаних керівників освітніх структур, організація надання медичних послуг інших вузьких спеціалістів (отоларинголога, окуліста, хірурга тощо) не потрібна безпосередньо у навчальному закладі та може бути надана у медичних закладах.

Більшість опитаних (83,1%) керівників сільських шкіл зазначили про необхідність у навчальних закладах медичної сестри і майже стільки ж – серед керівників ВНЗ (81,0%).

РОЗДІЛ 1. СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

–  –  –

ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Профілактичні огляди є важливим аспектом медичного обслуговування учнівської молоді. Проведення комплексної оцінки стану здоров’я дітей вимагає залучення спеціалістів із різних напрямів медицини та передбачає співпрацю медичного персоналу з батьками.

Медичні огляди є не тільки способом спостереження за станом здоров’я дітей і молоді, але й інструментом моніторингу поширеності шкідливих звичок серед учнівської молоді. Тому їх належне проведення може бути важливим засобом для формування здорового способу життя серед дітей та підлітків. З 2012 р. в рамках медичних профілактичних оглядів було запроваджено також добровільне анкетування батьків та учнів від 14 років, спрямоване на виявлення дітей, що мають проблеми з уживанням спиртних напоїв та наркотичних засобів10.

За даними опитування, половина керівників навчальних закладів (50,4%) зазначила, що до медичного огляду в школах залучалися лише медичні працівники тих самих навчальних закладів. За результатами попередніх досліджень медичного обслуговування в навчальних закладах можна спостерігати схожу тенденцію11. Отримані результати свідчать про недотримання вимог та нормативів МОЗ України щодо організації проведення медичних оглядів. Слід зауважити, що кожна дитина або підліток потребує надання медичних послуг відповідно до статі та віку. Тому, наприклад, моніторинг репродуктивного здоров’я та попередження поширення інфекційних захворювань, що передаються статевим шляхом (в тому числі ВІЛ/СНІД), повинен бути забезпечений відповідними спеціалістами.

Згідно з наказом МОЗ України «Про удосконалення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних класів», профілактичні огляди мають проводитися на базі загальноосвітнього навчального закладу за участю медичних працівників такого закладу та мобільних бригад медичних працівників у присутності батьків або за наявності письмової згоди на його проведення і з дотриманням норм конфіденційності щодо стану здоров’я дитини10.

Доступ до послуг медичного персоналу залишається однією з ключових проблем медичного обслуговування, особливо в сільських школах. Дані попередніх досліджень демонструють відсутність середнього медичного персоналу – медсестер12 або лікарівпедіатрів11 у навчальних закладах.

За даними опитування 2014 р., 79,7% опитаних керівників навчальних закладів відповіли, що в них взагалі немає лікаря, 21% повідомили про відсутність медсестри. Потрібно зауважити, що відповідно до штатних нормативів загальноосвітніх закладів, якщо медичне обслуговування учнів школи не здійснюється закладами охорони здоров’я, посада лікаря-педіатра в навчальному закладі вводиться за наявності 1000 або більше учнів, а посада медичної сестри вводиться при кількості 100 і менше учнів13.

На думку опитаних керівників, надання послуг медичної сестри або терапевта-педіатра повинно бути організоване в навчальному закладі. Медичні послуги інших медичних спеціалістів можуть надаватись у медичних закладах.

Відсутність чи обмеженість доступу до послуг кваліфікованого медичного персоналу в навчальних закладах або комплексних медичних оглядів дітей та підлітків може спричинити неможливість надання їм своєчасної медичної допомоги. Наявність же медичного працівника може, принаймні, забезпечити надання своєчасних рекомендацій щодо вжиття невідкладних заходів чи направлення на додаткові обстеження вузькими спеціалістами.

Про удосконалення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів : Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 16.08.2010 р. № 682 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/ z0794-10 Стан та чинники здоров’я українських підлітків : моногр. / О.М. Балакірєва, Т.В. Бондар, О.Р. Артюх та ін. ; наук. ред.

О.М. Балакірєва. – К. : ЮНІСЕФ ; Укр. ін-т соц. дослідж. ім. О. Яременка ; К.І.С., 2011. – 172 с.

Здоров’я та поведінкові орієнтації учнівської молоді : моногр. / О.М. Балакірєва, Н.О. Рингач, Р.Я. Левін та ін. / наук. ред.

О.М. Балакірєва. – К. : Укр. ін-т соц. дослідж. ім. О. Яременка, 2007. – 128 с.

Про затвердження типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів : Наказ Міністерства освіти і науки України від 06.12.2010 р. № 1205 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1308-10.

РОЗДІЛ 1. СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

ВИСНОВКИ:

• У половині навчальних закладів медичний профілактичний огляд проводився лише медичним працівником цього ж медичного закладу.

• Тільки 5% керівників навчальних закладів підтвердили наявність лікаря-терапевта в їхньому закладі, а про наявність медичної сестри, яка працює на повну ставку, повідомили 53,9% опитаних.

• У значній частині сільських загальноосвітніх закладів відсутні медичні працівники, тільки 2,4% опитаних керівників цих закладів зазначили наявність лікаря, який працює не на повну ставку.

• Наявність медичної сестри, яка працює на повну ставку, підтвердила лише третина опитаних керівників сільських шкіл (33,9%).

• Найбільш згадуваними медичними спеціалістами, які, на думку респондентів, повинні працювати безпосередньо у навчальному закладі, є медичні сестри (78,4%) та лікаріпедіатри (58,3%).

РЕКОМЕНДАЦІЇ:

• Забезпечити наявність медичного персоналу, принаймні середньої ланки (медичних сестер), у кожному навчальному закладі.

• Вжити заходів щодо розширення доступу до медичного обслуговування, особливо в сільських школах та віддалених (гірських) місцевостях шляхом проведення виїзних медико-профілактичних оглядів тощо; забезпечити неухильне виконання наказу МОЗ України «Про удосконалення медичного обслуговування учнів загальноосвітніх навчальних закладів» від 16.08.2010 № 682.

1.7. ОБЛАШТУВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ Загальноосвітні навчальні заклади орієнтовані на навчання і виховання учнів, розвиток їх (фізіологічних, психологічних, інтелектуальних) здібностей, задоволення освітніх потреб з урахуванням їх можливостей, особових схильностей. Реалізація цих завдань починається зі створення сприятливих здоров’язбережувальних умов для загальноосвітнього, розумового, етичного і фізичного розвитку кожного учня.

Аналіз відповідей керівників навчальних закладів щодо створення умов для перебування і навчання учнів та роботи педагогічного колективу показав, що:

• 37,8% будівель усіх типів освітніх закладів побудовані більше ніж 50 років тому;

• половина будівель навчальних закладів потребують капітального ремонту;

• капітальний ремонт 63,1% навчальних закладів ніколи не проводився;

• 46,3% навчальних установ потребують нагального ремонту з метою підвищення безпеки закладу;

• більшість навчальних кабінетів відповідають встановленим санітарно-гігієнічним вимогам, проте 15,5% навчальних закладів мають приміщення, де періодично виникають проблеми із цвіллю.

Навчальний заклад повинен забезпечувати оптимальні умови для організації навчальновиховного процесу. У цьому процесі важливу роль відіграють наявність спеціалізованих кабінетів із відповідним обладнанням та інтерактивними засобами навчання, наукових лабораторій, майстерень, спортивного залу, наявність ігрових та спортивних майданчиків тощо.

У своїх відповідях 52% керівників навчальних закладів зазначили, що навчальні кабінети/учбові класи обладнані добре, 67% респондентів вважають, що спортивні майданчики та спортивні зали в хорошому стані. Водночас, близько 5% освітніх закладів не мають спортивного залу, наявність якого необхідна для виконання програм з фізичного виховання і можливості організації позаурочних спортивних занять. Відсутність спортзалу в школах сільської місцевості становить порівняно з іншими типами населених пунктів найбільший відсоток – 11,3%.

Більшість керівників навчальних установ (72%) вважають, що навчальні аудиторії відповідають потребам як учнівської молоді, так і педагогів.

ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

Оснащення робочого місця учнів сучасними ергономічними меблями сприяє формуванню правильної постави дітей, проте брак коштів не дозволяє керівництву закладів швидко оновлювати в навчальних кабінетах меблі – столи та стільці. Це підтвердили до 47% керівників. Позитивно розв’язати цю проблему вдалося 53% навчальних закладів.

Серед них кращого результату досягли ВНЗ та ЗНЗ, розташовані в містах.

Дослідження умов щодо освітлення та температурного режиму показало:

• у більшості учбових кімнат (у середньому 91,5%) столи/парти розташовані таким чином, щоб було забезпечено оптимальне освітлення (денне, штучне, таке, що не засліплює, не дає відблисків);

• температура повітря в навчальних кабінетах є комфортною для роботи, відповідна температура (температурний режим) у класах/учбових кімнатах підтримується протягом усього року у 76% установ;

• у 94,3% класів/учбових кімнат достатньо свіжого повітря;

• більшість навчальних закладів (81,7%) оснащена хорошою шумоізоляцією;

• у 67,7% закладів мережі вентиляції та опалення приміщень перебувають у належному стані протягом навчального року.

Якість викладання предметів та ефективність засвоєння учнівською молоддю знань значною мірою залежать від матеріально-технічного забезпечення навчального закладу та впровадження інформаційних технологій у процес навчання. За даними дослідження, до 48,5% педагогів мають можливість вільно користуватися мультимедійним обладнанням, комп’ютерами, DVD-програвачами, кінопроекторами тощо. Цими засобами навчання забезпечені краще вищі навчальні заклади (77,8%). Найбільше потребують запровадження в навчальний процес засобів ІКТ загальноосвітні заклади, оскільки близько 9,7% із них взагалі не забезпечені такими засобами.

Щодо стану забезпечення навчальних закладів побутовими зручностями та водою, в тому числі гарячою та питною, респонденти зазначили таке:

• у 83% навчальних закладів підведена водопровідна вода;

• 82,3% освітніх закладів отримують гаряче водопостачання, серед них 71,4% використовують бойлер для підігріву води, 23,6% послуговуються централізованим гарячим постачанням, 9,5% використовують для нагріву води котел, 1,5% – вугілля або дрова;

• у середньому 17,7% навчальних закладів не мають гарячого водопостачання, серед усіх типів навчальних закладів найбільший відсоток таких серед ВНЗ (27%);

• 78,3% навчальних установ використовують водопровідну воду як питну, 10,9% – воду з криниці водопроводу або копаної криниці, 9,3% освітніх закладів – бутильовану воду.

• у 70,5% навчальних закладів є доброякісна питна вода;

• 26,6% респондентів вважають воду з мережі нечистою і не придатною до пиття.

Більшість освітніх закладів (88%) має облаштовані місця для роздягання та зберігання одягу для учнів/студенів під час навчальних годин. У тих закладах, де гардероб відсутній, одяг зберігається в навчальних кабінетах. Окрім цього, учні професійно-технічних навчальних закладів мають можливість зберігати одяг в кабінетах класних керівників (22%).

Одним із основних аспектів формування здорової особистості дитини є формування гігієнічних знань, умінь та навичок.

Неабиякий вплив на формування індивідуальної культури, навичок здорового способу життя підростаючого покоління мають існуючі комфортні умови в кожному навчальному закладі та, безпосередньо, наявність належно обладнаних санвузлів.

Відсутність санвузлів у навчальних закладах, розташованих у сільських місцевостях (4,8%), можна пояснити незабезпеченістю населених пунктів централізованою системою водопостачання і каналізації. Туалетом зі зливом/змивом, з’єднаним із системою каналізації, користуються більшість освітніх закладів (94,5%), у 81,5% освітніх закладів санвузли обладнані добре.

Проте загальний туалет для педагогів та учнів/студентів існує в середньому в 16,2% закладів, а не розділені для дівчат та хлопців туалети використовуються в 7,9% (середній показник) освітніх установ, та 6% навчальних закладів мають надвірні туалети. Окрім того, в санвузлах/туалетах кожного п’ятого навчального закладу не завжди наявне мило або інший засіб для миття рук.

РОЗДІЛ 1. СКЛАДОВІ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНСЬКИХ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

Підвезення учнів, які проживають на відстані понад 3 км від навчального закладу, організовано переважно в школах, розташованих у сільській місцевості (61,3%), удвічі менший відсоток (31,9%) підвезення учнів у містах. Що стосується професійно-технічних та вищих навчальних закладів, то лише 9% забезпечують транспортне обслуговування.

Щоб учні/студенти з функціональними обмеженнями здоров’я (інваліди) могли реалізувати своє право на рівний доступ до доброякісної освіти, потрібно створити спеціальні комфортні здоров’язбережувальні умови перебування та навчання з боку навчального закладу. Забезпечити безперешкодний доступ для учнів/студентів з функціональними обмеженнями здоров’я (інвалідів) спроможні 75,6% ЗНЗ в містах, 72,6% сільських шкіл та 48,1% шкіл обласних центрів, а також 59,2% ПТНЗ та 57,1% ВНЗ. Також треба зазначити, що архітектурно доступні для цієї категорії учнів/студентів більшість навчальних закладів у межах першого поверху. Повністю доступними (всі приміщення на всіх поверхах) є лише 2% установ. Поняття доступності передбачає додаткове облаштування приміщень та рекреації відповідно до потреб учнів/студентів з особливими освітніми потребами. Такі умови мають 36,9% закладів.

ОБГОВОРЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Більшість навчальних закладів створюють необхідні умови для здобуття освіти на рівні Державних стандартів базової, повної середньої та вищої освіти та сприяють вихованню морально і фізично здорового покоління. Позитивне ставлення до свого навчального закладу висловила переважна більшість школярів (у середньому 86,1%) – це свідчить про те, що більшість опитаних задоволені організацією навчального процесу та умовами перебування в ньому. Проте питання організації комфортного середовища є проблематичним для багатьох навчальних закладів.

Однією з перешкод модернізації освітнього процесу є недоступність освітніх закладів як соціально-громадських об’єктів для людей з обмеженими фізичними можливостями.

Архітектурна недоступність є однією з невирішених проблем для впровадження інклюзивної освіти в більшості навчальних закладів. 63% установ не передбачають додаткового облаштування приміщень (включаючи санвузли) та створення умов для вільного переміщення.

Аналізуючи дані про те, що 46,3% навчальних установ потребують нагального ремонту з метою підвищення безпеки закладу, 17,7% не мають гарячого водопостачання, 24% установ мають проблеми з температурним режимом протягом року, 15,5% – із цвіллю, у 5,7% класів/учбових кімнат недостатнього свіжого повітря, 8,5% закладів мають проблеми з освітленням, 18,3% оснащені поганою шумоізоляцією, 26,6% закладів використовують недоброякісну для пиття воду, можна зробити висновок про те, що значна частина навчальних закладів не в змозі створити безпечні для здоров’я підлітків умови, які відповідають Державним санітарним правилам і нормам влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу.

Той факт, що учні/студенти в 6% навчальних закладах відвідують надвірні туалети, які не відповідають сучасним вимогам щодо збереження здоров’я дітей, особливо підліткового віку, і можуть призводити до урологічних та сечостатевих захворювань, лише підтверджує необхідність переобладнання будівель навчальних установ як у цілому, так і окремих побутових приміщень відповідно до санітарних правил і норм.

Окрім того, що санвузли мають бути всередині будівлі, освітні установи повинні забезпечувати медичний блок окремим санітарним вузлом (унітаз, умивальник), роздільними туалетами для осіб різної статі, окремими (роздільними) санвузлами для учнів/студентів та педагогів.

В умовах технічного прогресу щодо побутових зручностей 12% освітніх закладів для приготування їжі, миття рук тощо використовують воду з криниці, колонки чи бювета.

Це означає, що кожний десятий навчальний заклад не має належних умов побуту. Не всі навчальні заклади користуються додатково очищеною водою для пиття. Три чверті навчальних закладів використовують водопровідну воду як питну. Проте, відповідно до встановлених санітарно-гігієнічних норм вода з водогону будівлі не вважається придатною для споживання.

ПОКАЗНИКИ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ПІДЛІТКІВ

На фоні зазначеного виникає питання: чи може школа твердити учням про культуру особистої гігієни та формувати навички здорового способу життя, не забезпечивши при цьому сучасних умов водопостачання, облаштування санвузлів, температурного режиму, а також засобами для миття рук?

Водночас, порівнюючи дані опитувань HBSC, проведених у 2010 р., можна дійти висновку, що адміністрація навчальних закладів докладає чимало зусиль для розв’язання проблем щодо ремонту приміщень, обладнання сучасними меблями та технічними засобами навчання, створення побутових зручностей, оскільки показник щодо належного облаштування навчальних закладів, які відповідають санітарно-гігієнічним нормам, збільшився майже на 20%.

Окрім створення задовільних умов у навчальному закладі, важливим аспектом у збереженні здоров’я вихованців є організація регулярного безоплатного перевезення учнів до місць навчання і додому.

Заходи Державної програми «Шкільний автобус» поступово реалізуються, проте темпи їх упровадження не задовольняють потреб освітніх закладів. Лише трохи більше половини учнів сільської місцевості (61,3%), які проживають на відстані більше 3 км від навчального закладу, можуть скористатися спеціальним шкільним транспортом. Відсоток забезпечених цим видом транспорту не є задовільним, враховуючи те, що в сільській місцевості максимальний радіус обслуговування учнів шкіл II–III ступенів може досягати 15 км. А це означає, що значна частина учнів мусить добиратися до навчального закладу самостійно (підвозять батьки, на місцевому автобусі, пішки). Учні міських навчальних закладів вирішують цю проблему за допомогою громадського транспорту, нерідко за власний рахунок.



Pages:   || 2 | 3 |



Похожие работы:

«ПРОИЗВЕДЕНО ООО НПП ОРИОН СПБ г. Санкт-Петербург Загребский бульвар, д. 33 Вымпел-27 ООО НПП ОРИОН СПБ АВТОМАТИЧЕСКОЕ ЗАРЯДНОЕ УСТРОЙСТВО С СЕГМЕНТНЫМ ЖК ИНДИКАТОРОМ ДЛЯ АВТОМОБИЛЬНЫХ...»

«Аналитический обзор №5 май 2007 Ипотечное кредитование и секьюритизация АНАЛИТИЧЕСКИЙ ОБЗОР МАЙ 2007 Содержание Новости и события..1 Зарубежный опыт: последние новости рынка секьюритизации активов в США.4 Практика кредитования: кредиты с плавающей став...»

«ДЕПАРТАМЕНТ СОЦИАЛЬНОЙ ЗАЩИТЫ НАСЕЛЕНИЯ, ОПЕКИ И ПОПЕЧИТЕЛЬСТВА КОСТРОМСКОЙ ОБЛАСТИ ПРИКАЗ от " 25 " декабря 2014 года № 699 г. Кострома "О реализации положений постановления Правительства Российской Федерации от 10 июля 2014 года № 636 "Об аттестации экспертов, привл...»

«Содержание Введение Предварительные условия Требования Используемые компоненты Условные обозначения Системное время, пользовательское время, IOWait, мягкий IRQ и IRQ Предупреждения привязки ЦП Идентификация Процесса, который Использование Большая...»

«TRADITION OF INNOVATION РУКОВОДСТВО ПО ЭКСПЛУАТАЦИИ СПЛИТ-СИСТЕМЫ RK-07SPG/RK-07SPGE RK-09SPG/RK-09SPGE RK-12SPG/RK-12SPGE RK-18SPG/RK-18SPGE RK-24SPG/RK-24SPGE RK-28SPG/RK-28SPGE Содержание Заметки по эксплуатации Правила техники безопасности при монтаже Наименование частей Руководство по эксплуатации с помощью систем...»

«ОБЪЯВЛЕНИЕ ОБ ЭЛЕКТРОННЫХ ЗАКУПКАХ СПОСОБОМ ЗАПРОС ЦЕНОВЫХ ПРЕДЛОЖЕНИЙ N:165411 1. в лице "Восточные МЭС" (наименование заказчика) объявляет о проведении электронных закупок способом запроса ценовых предложений Лебедка тяговая электрическая 5 тн (наименование закупки) 2. Перечень лотов № Наименование Краткая Дополни...»

«Минский университет управления Регистрационный № УД-353 Мен/р. ТОВАРНАЯ ПОЛИТИКА ПРЕДПРИЯТИЙ ОТРАСЛИ Учебная программа для специальности 1-26 02 03 Маркетинг Факультет Инженерно-информационный Кафедра...»

«Наукові записки, вип.13, 2013р. УДК 371:351.851 Л.В.Рибакова, ст. викл. Кіровоградський національний технічний університет Анализ информационных систем и методов управления подготовкой специалистов В статье приведенанализ информационной системы управления подготовкой инженеровспециалис...»

«годъ іВцходт бх^Годовая цна съ 1 *еілів ю *пересылк. и дост.; !У отщ П с й од. '6 р. 25 к. Под­ цси прц,. писка на время І1 в Р ** ъ #мене года п про­ дажа отдльныхъ "*?**номеровъ не до­ пускаются. ЕНЕДЪЛЪ НОЕ ИЗДА Опредленія С6. Синода. Опредленіемъ Св. Синода, отъ 11*23 іюля 1914 г. за Л} 6366 постановлено...»

«ЭЛЕКТРОННЫЙ НАУЧНЫЙ ЖУРНАЛ "APRIORI. CЕРИЯ: ГУМАНИТАРНЫЕ НАУКИ" №1 WWW.APRIORI-JOURNAL.RU 2016 УДК 77 ЭЛЕМЕНТЫ ВИЗУАЛЬНОЙ АНТРОПОЛОГИИ В ИГРОВЫХ ФИЛЬМАХ Абадиева Мария Михайловна магистрант Казахская национальная академия искусств им. Т. Жургенова Алматы (Казахстан) Ан...»

«Приложение №4 к Условиям открытия и обслуживания расчетного счета Перечень тарифов и услуг, оказываемых клиентам подразделений ПАО Сбербанк на территории г. Омск (действуют с 01.12.2016) Наименование услуги Стоимость услуги в рублях в иностранной валюте1 РАСЧЕТНО-КАССОВОЕ ОБСЛУЖИВАНИЕ СЧЕТОВ...»

«Контрольная работа Может быть, в комнатах было слишком сумрачно, а в глазах Катерины Главные и второстепенные члены предложения Петровны уже появилась тёмная вода, или, может быть, картины потускнели Вариант 1 от вр...»

«УТВЕРЖДЕНЫ приказом министерства труда и социальной защиты населения Ставропольского края ИЗМЕНЕНИЯ, которые вносятся в типовой административный регламент предоставления органами социальной защиты населения администраций муниципальных районов и городских...»

«V* ПРАВИТЕЛЬСТВО РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ ПОСТАНОВЛЕНИЕ от 17 февраля 2014 г. № 117 М ОСКВА О некоторых вопросах, связанных с сертификацией объемов электрической энергии, производимой на функционирующих на основе использования возобновляемых источников энергии квалифицированных генерирующих объектах В соответствии с Ф...»

«Издается с октября Р¤ 1956 г. Р 27 мая 2011 г. № 18 (2209).Библиотеки не должны быть только хранилищами книг, не должны служить и для забавы, для легкого чтения, — они должны быть центрами исследования, которое обязательно для всякого разумного существа,...»

«Министерство образования и науки, молодежи и спорту Украины Харьковская национальная академия городского хозяйства Реферат на тему: Биография творческой личности Выполнила: Студентка группы А2011-1 Багликова В.В.Проверил: Я...»

«Пролог Возрождение и возвращение В Восточном королевстве полным ходом шли празднества. На улицах города каждый день устраивали торжественные парады, все дома и торговые лавки были украшены яркими плакатами и гирляндами, а горожане то и дело подбрасывали в воздух полные горсти цветочных...»

«Министерство образования Республики Беларусь Учреждение образования "Гомельский государственный университет имени Франциска Скорины" АНГЛИЙСКИЙ ЯЗЫК Задания к контрольным работам для студент...»

«\ u VIII и \ \ i,, M. г м к и Г П 1 ЯД1ЧШ\ ДО(Л1ДЖКНЬ i | -M\ ОI SI iF 1 К К \ IN i INS Г1 Н Т К FOR N'UCI.hAR RFJSKAR( H Прищдит КИЭТ1-94-7 BJUlpanm ЗАРЯЖЕННЫЕ ЧАСТИЦЫ В ОКОЛОЖМНОМ КОСМИЧЕСКОМ ПРОСТРАНСТВЕ И ПРОБЛЕМЫ КОСМИЧЕСКОГО МАТЕРИАЛОВЕДЕНИЯ ПК 523.(Я7;Хв5 621.39 Зедяюшие '^мкиШ 8 ж...»

«Подготовила Россинская Светлана Владимировна, гл. библиотекарь библиотеки "Фолиант" МБУК "Тольяттинская библиотечная корпорация" e-mail: rossinskiye@gmail.com; Страница группы Вконтакте http://vk.com/library_foliant   Судьба Владимира...»

«2016 Т. 3, № 2 Прикладная фотоника УДК 621.372.8.082.5 А.В. Леонов, О.Е. Наний, М.А. Слепцов, В.Н. Трещиков ООО "Т8", Москва, Россия ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ ОПТИЧЕСКИХ СИСТЕМ ДАЛЬНЕЙ СВЯЗИ Рассмотрены основные тенденции развития современных магистральных...»

«30.01.2014 Группа "Черкизово" объявляет результаты операционной деятельности за 4-й квартал 2013 г. и 2013 год Группа "Черкизово" (LSE:CHE), крупнейший производитель мяса...»

«Питер Хорбери – совершенно неполиткорректный человек. Работая в Geely, он искренне хвалит за успехи в дизайне Jaguar и Land Rover, а сам ездит на Ford GT. В России, где первым лицам государства и иностранцам на посту топ-менеджеров приходится демонстрати...»

«1.1. Настоящее положение о порядке разработки, утверждения и структуре рабочих программ учебных предметов (далее Положение) разработано в соответствии с:Федеральным законом Российской Федерации "Об образовании в Российской Федерации от 29.12. 2012 г.1.2. Настоящее Положение регулирует процесс...»

«Социология за рубежом © 1995 г. Л. ТОМАЗИ МОЛОДЕЖЬ И РЕЛИГИЯ В СОВРЕМЕННОЙ ИТАЛИИ ТОМАЗИ Луиджи — декан социологического факультета Университета г. Тренто (Италия) Вступление Изучение религиозных ориентаций молодого поколения в контексте международного исследования "Европейское исследование системы ценностей" имеет целый ряд осо...»

«Влияние скрещивания тяжеловесных и местных пород индюков на плодовитость, рост и мясистость потомков Стасис Юкнявичюс, Йоланта Станкявичюте Проводились опыты по установлению влияния скрещивания тяжеловесных и местных пород индюков на плодов...»








 
2017 www.book.lib-i.ru - «Бесплатная электронная библиотека - электронные ресурсы»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.